УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О .,
при секретарі судового засідання: Ганько Ю.І.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 20 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3 посилаючись на те, що такий правочин укладено шляхом обману з боку відповідача. Будучи власником будинковолодіння, мав намір обміняти його на квартиру, тому вважав, що підписував, якраз, договір обміну. Проте, як виявилось пізніше, відповідач, скориставшись його віком, станом здоров`я та всупереч волі навмисно ввів в оману і надав на підпис договір купівлі-продажу.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 20.04.2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що суд, в порушення ст.213 ЦПК України, не з’ясував повно і всебічно обставини справи. Зокрема, судом не враховано докази, які свідчать про намір обміну будинку, а не його продажу. Це оголошення в місцевій газеті, пояснення відповідача та ОСОБА_3, які вони давали працівникам міліції. Крім того, факт обману доводився обставинами справи, в тому числі відсутністю у відповідача квартири, яку б міг він обміняти, оформленням застави будинку, отриманням кредиту.
Не звернуто увагу й на те, що відповідач, окрім 2000 доларів США та 2000 грн., як різницю між вартістю будинку і квартирою, інших грошей не платив.
Справа №22ц/3115/10 Головуючий у суді 1 інстанції Борисюк Р.М.
Категорія 20 Доповідач – суддя Олексієнко М.М.
Підписи на документах вчинені не ним, а іншою особою, проте суд не наполіг на проведенні почеркознавчої експертизи.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.230 ЦК України, роз’яснень, викладених в п.20 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення цього правочину.
На відміну від помилки, ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Виходячи із зібраних та досліджених доказів, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту обману з боку відповідача.
Судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_4 який належав на праві власності позивачу, куплений відповідачем 30.03.2008 року. При цьому, сторонами дотримано вимоги, передбачені ст.657 ЦК України щодо форми укладення договору. Позивач знав, що укладає, якраз, договір купівлі-продажу, а не обміну, про що свідчать письмові докази. Зокрема, копії заяв про заміну предмета застави (а.с.76), про отримання грошей за проданий будинок (а.с.143).
Колегія суддів не знаходить підстав вважати, що спірний правочин суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства чи моральним засадам суспільства.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, в тому числі посилання на порушення норм матеріального і процесуального права, висновки суду не спростовують.
У разі, коли особа помилялась щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, тобто правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне значення, то такий правочин вважається вчиненим під впливом помилки, а не обману.
Позивач після продажу будинку не залишився без житла, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 27.03.2008 року він придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до положень ст. ст.10, 11, 145 ЦПК України суд за власною ініціативою не може призначати судові експертизи, збирати докази. Позивач та його представник клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляли, до або під час попереднього судового засідання не вимагали допомогти у зібранні доказів. Не може суд за своєю ініціативою змінювати і предмет позову.
Подальші договори, в тому числі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, не були предметом позову, тому суд правомірно не давав їм юридичної оцінки.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 315,317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 квітня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : М.М. Олексієнко
Судді: С.О. Снітко
Л.М. Кашапова