УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О .,
при секретарі судового
засідання: Ганько Ю.І.,
з участю: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами „Очеретянка” (надалі – ПСПО „Очеретянка”, ОСОБА_4 про визнання договору міни дійсним,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПСПО „Очеретянка”, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни. Вказував на те, що 25.03.2008 року між ним та відповідачами укладено договір, за яким він передав ОСОБА_5 у власність коней, корів, свиней, зерно, грубі корма, а всього майна на суму 58415 грн. В свою чергу відповідач передав йому у власність зерносховище, майстерню тракторного стану та кузню на загальну суму 321 000 грн. Не дивлячись на наявність договору, відповідачі без будь-яких правових підстав 25.03.2008 року продали майстерню тракторного стану та кузню сторонній особі, що змусило звернутись із вказаним позовом.
До попереднього судового засідання ОСОБА_5 пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання договору міни від 25.03.2008 року недійсним та відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що ніякий договір міни між ним та позивачем не укладався, оскільки він не підписаний і не посвідчений нотаріально. Неправомірними діями та висловленнями, допущеними позивачем, йому заподіяно значної моральної шкоди, яку оцінює в 10 000 грн.
Ухвалою Черняхівського районного суду від 02.02.2010 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с.60).
Рішенням Черняхівського районного суду від 08.04.2010 року зустрічний
Справа №22ц-2852/10 Головуючий у суді1 інстанції Васильчик С.Ф.
Категорія 19 Доповідач – суддя Олексієнко М.М.
позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір міни від 25.03.2008 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3000 грн. компенсацію за моральну шкоду, 1094,15 грн. судовий збір, 8,50 грн. витрати на інформаційно-технічний розгляд справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судом не вірно застосовано норми матеріального права, неправильно витлумачено висновок криміналістичної експертизи щодо підробки договору міни. Ніяких протиправних дій, направлених на заволодіння майном, він не вчиняв, тому суд безпідставно стягнув моральну шкоду.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни від 25.03.2008 року, районний суд виходив з того, що цей правочин підроблений, оскільки не підписувався від імені ПСПО „Очеретянка”, відповідач його, взагалі, не укладав. Крім того, предметом договору було нерухоме майно, а відповідно, він підлягав державній реєстрації.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.
Виходячи з положень ст. 210, ч.3 ст. 640, ст. ст. 657, 715 ЦК України, роз’яснень, викладених в п.8 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними”, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору), а також правочини у разі нездійснення їх державної реєстрації, якщо вони підлягають такій реєстрації.
Згідно оригіналу договору міни від 25.03.2008 року (а.с.27), сторони обмінювались рухомим і нерухомим майном, тому такий договір відповідно ст. ст. 657, 716 ЦК України підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Оскільки вимоги закону виконані не були, крім того, за висновком криміналістичної експертизи від 25.08.2009 року (а.с.46-48) підпис від імені однієї із сторін – ОСОБА_4 виконаний не ним, відбиток печатки нанесений не печаткою ПСПО „Очеретянка”, суд не мав правових підстав визнавати його недійсним, а повинен був залишити позов без задоволення.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає за необхідне рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове про залишення позову без задоволення.
Районним судом безпідставно задоволено позовні вимоги і в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:
1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів;
3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4. у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди, суд вказав, що діями ОСОБА_2, як сторони неіснуючого договору, ОСОБА_4 –засновнику ПСПО „Очеретянка” та співвласнику спірного майна, заподіяно моральних страждань. Адже в його діях вбачається протиправна поведінка, порушення права позивача стосовно спірного майна, у зв’язку з чим він переносить моральні страждання.
Проте, суд не врахував, що відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. У справі немає жодного доказу, який би свідчив про наявність моральних страждань перенесених ОСОБА_4 Сам факт звернення до суду з позовом про визнання договору міни не може свідчити про моральні страждання відповідача. Останній вправі спростувати заявлений позов. Явка до суду теж не може свідчити про моральні страждання, заподіяні, якраз, іншою особою. Згідно зі ст. 62 ЦПК України пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників можуть бути використані як доказ у справі лише коли вони допитані у якості свідка.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, то і судові витрати відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України не можуть бути присуджені на його користь.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору міни від 25 березня 2008 року недійсним та відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Суддів: