ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року червня місяця 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Синельщікової О.В.

суддів Яковенко Л.Г.

Куриленка О.С.

при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі заяву представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 про роз’яснення рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2009 року та питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, діючої в інтересах недієздатного ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа – Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, витребування майна, визнання такими, що втратили право користування, та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11, діючої від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, виданої 28 лютого 2001 року, з одного боку, та ОСОБА_9 і ОСОБА_8, діючої від свого імені та від імені свої неповнолітньої дочки ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1), посвідчений 10 серпня 2001 року Третьою нотаріальною конторою м. Сімферополя за реєстровим № 1-2857.

За ОСОБА_7 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувано її з чужого незаконного володіння ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10.

З ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 стягнено по 70 грн. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат, а також на користь держави по 10 грн. з кожного – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2009 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 червня 2009 року скасовано у частині  вирішення позовних вимог ОСОБА_5, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_7, про визнання права власності та виселення, і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Задоволено позовні вимоги про виселення та виселено ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 із квартири АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишено без змін.

15 березня 2010 року представник позивача ОСОБА_6 звернулася з заявою до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим про роз’яснення рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2009 року. В заяві просила роз’яснити, чи є ОСОБА_7 власником квартири АДРЕСА_1, чи має він право зареєструвати своє право власності на цю квартиру та чи означає визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири, що право власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 припинилось.

Крім того, на розгляд і вирішення за ініціативою апеляційного суду винесено питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника, відповідача, її представника, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про роз’яснення рішення є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а у справі слід ухвалити додаткове рішення у частині застосування судом наслідків недійсності правочину з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 221 Цивільного процесуального кодексу України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 220 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

При розгляді зазначених питань судом апеляційної інстанції встановлено, що при визнанні недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, укладеного 28 лютого 2001 року між ОСОБА_11, діючої від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, виданої 28 лютого 2001 року, з одного боку, та ОСОБА_9 і ОСОБА_8, діючої від свого імені та від імені свої неповнолітньої дочки ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1), посвідченого 10 серпня 2001 року Третьою нотаріальною конторою м. Сімферополя за реєстровим № 1-2857, судами першої та апеляційної інстанцій не було вирішено питання щодо застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 2 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до зазначеної норми по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що оспорений договір був укладений від імені, але без безпосередньої участі і відома ОСОБА_7, він злочинними діями осіб, які засуджені за шахрайство, був позбавлений свого житла.

Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз’яснив, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Крім того, у пункті 10 зазначеної постанови Пленуму також роз’яснено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації

Таким чином, колегія суддів вважає, що шляхом ухвалення додаткового рішення слід вирішити питання щодо повернення у власність ОСОБА_7 квартири, яка за недійсним правочином перейшла у власність відповідачів ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10

Враховуючи, що питання про поновлення права власності ОСОБА_7 на спірну квартиру вирішується додатковим рішенням суду апеляційної інстанції, заяву представника позивач про роз’яснення рішення слід залишити без задоволення.

           На підставі вказаного і керуючись статтями 220, 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Заяву представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 про роз’яснення рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2009 року залишити без задоволення.  

Ухвалити додаткове рішення, яким відновити право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 10 липня 2001 року виконкомом Сімферопольської міської ради.

Додаткове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:

Яковенко Л.Г.                            Синельщікова О.В.                          Куриленко О.С.