ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.09.2007 | Справа №2-16/4232-2007А |
За позовом – Виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства (96003, м. Красноперекопськ, вул.. Привокзальна, 13, р/р 26007456090100, МФО 324010, ОКПО 05450363 КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь)
До відповідача – Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції (96003, м. Красноперекопськ, вул.. Північна,2, р/р 35211004000132 КЕКР в управлінні Державного казначейства в АРК , ОКПО 23191929, МФО 824026)
Про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення – рішення
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Ібрагімов Р.І. – представник, дов. б/н від 12.12.2005 року , Ніколаенко Т.Н. – гол. бух., дов. № 286 від 04.05.2007 року
Від відповідача – Сачок О.А. – нач. юр.відділу, дов. №2155/10/10-0 від 15.05.2007 року
Суть спору - Позивач Виробниче підприємство водопровідно – каналізаційне господарства , м. Красноперекопськ звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача Красноперекопської об’єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень Красноперекопської ОДПІ : № 0008071500/3 від 02.02.2007 року на суму 57 412,00 грн., № 0008081500/3 від 02.02.2007 року на суму 25 729,60 грн., № 0008091500/3 від 02.02.2007 року на суму 39 900,58 грн., № 0008101500/3 від 02.02.2007 року на суму 15 600,94 грн., № 0008111500/3 від 02.02.2007 року на суму 28 059,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що аналіз особових рахунків по розрахункам штрафних санкцій і платіжних доручень вказує на те, що в окремих випадках відповідач, ігноруючи призначення платежу, вказане в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточних платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше. Позивач вважає, що цими діями відповідач, по –перше, штучно завищив суму штрафних санкцій, так як вони, у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181 нараховуються на погашену суму податкового боргу, а по –друге, штучно створив нову податкову заборгованість, на яку при її погашенні будуть також нараховані штрафні санкції.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та відповідає нормам чинного законодавства України, а також вказує, що при погашенні відповідно черговості граничних строків з’явилася недоїмка по самостійно узгодженим податковим зобов’язанням на підставі чого і була виявлена несвоєчасна сплата зобов’язань та складений акт про несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов’язань та винесені податкові повідомлення – рішення, що оскаржуються.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 04.09.2007 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 27.07.2006 року винесений акт № 238/15-02 в акті вказано, що перевіркою встановлений факт порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181- III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.
Відповідальність за вказані порушення передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181- III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі вказаного акту від 27.07.2006 року відповідачем були винесені податкові повідомлення – рішення № 0008071500/0 від 09.08.2006 року на суму 57 412,00 грн., № 0008081500/0 від 09.08.2006 року на суму 34 347,40 грн., № 0008091500/0 від 09.08.2006 року на суму 39 900,58 грн., № 0008101500/0 від 09.08.2006 року на суму 15 600,94 грн., № 0008111500/0 від 09.08.2006 року на суму 28 059,40 грн.
Позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення – рішення в порядку апеляційного узгодження. За результатами оскарження Красноперекопська ОДПІ не знайшла підстав для скасування вказаних податкових повідомлень – рішень, та залишила без задоволення скаргу виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства, м. Красноперекопськ .
Відповідачем за наслідками оскарження були виписані нові податкові повідомлення – рішення № 0008071500/1 від 11.09.2006 року, № 0008081500/1 від 11.09.2006 року, № 0008091500/1 від 11.09.2006 року, № 0008101500/1 від 11.09.2006 року, № 0008111500/1 від 11.09.2006 року.
Позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення – рішення в порядку апеляційного узгодження. За результатами оскарження ДПА в АРК частково задовольнила скаргу позивача, зменшивши суму у податковому повідомленні – рішенні № 0008081500/2 від 11.09.2006 року на 8 617,80 грн., (34 347,40 грн. – 8 617,80 грн. = 25 729,60 грн.
За наслідками оскарження були виписані нові податкові повідомлення – рішення № 0008071500/2 від 01.12..2006 року, № 0008081500/2 від 01.12.2006 року, № 0008091500/2 від 01.12.2006 року, № 0008101500/2 від 01.12.2006 року, № 0008111500/2 від 01.12.2006 року.
Позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення – рішення в порядку апеляційного узгодження. За результатами оскарження ДПА України не знайшла підстав для скасування вказаних податкових повідомлень – рішень, та залишила без задоволення скаргу виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства, м. Красноперекопськ .
За наслідками оскарження були виписані нові податкові повідомлення – рішення № 0008071500/3 від 02.02.2007 року на суму 57 412,00 грн., № 0008081500/3 від 02.02.2007 року на суму 25 729,60 грн., № 0008091500/3 від 02.02.2007 року на суму 39 900,58 грн., № 0008101500/3 від 02.02.2007 року на суму 15 600,94 грн., № 0008111500/3 від 02.02.2007 року на суму 28 059,40 грн. які і є предметом оскарження.
Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіркою було встановлено, що платником порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р.
Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і відповідно до Податкового роз’яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу”, затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 р. №540, кошти, які надійшли в рахунок погашення зобов’язань по податках і зборам ( обов’язковим платежам ), прямують на погашення податкових зобов’язань з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і торкається як самостійно розрахованих платниками податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючими органами.
Суд проаналізувавши представлені позивачем особові рахунки по розрахункам штрафних санкцій і платіжні доручення, а саме копії особових рахунків, а також розшифровки сум штрафних санкцій по спірному податковому повідомленню –рішенню з вказівкою, номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, дійшов до висновку про те, що в окремих випадках відповідач, ігноруючи призначення платежу, вказане в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточних платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше ( Т № 1 ст. справи 129-131, 136-151 ; Т № 2 ст. справи 3-42, 45-57, 60-66, 84-97)
Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переклад грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.
Відповідно до ст.. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. ( ст.. 22 ). Конституція України має вищу юридичну силу ( ст.. 8 ).
Згідно до ст.. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ст.. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь –які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
Відповідно до п. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
У відповідності до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний контролюючий орган, яким є податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення коштів. У тому числі зі сплати податкових зобов’язань, перерахованих підприємством до бюджету держави.
Відповідно до ст.. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не має права на переперевірку, а також самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначити призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Красноперекопська ОДПІ діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України “По порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181 –III спірним податковим повідомленням – рішенням до позивача неправомірно і порушує право власності позивача, що є конституційним правом.
Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції “Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових ) санкцій органами державної податкової служби” визначається, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (із змінами і доповненнями ).
Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.
Відповідач завищив суму штрафних санкцій, так як вони, у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 нараховуються на погашену суму податкового боргу, а по –друге, штучно створив нову податкову заборгованість, на яку при її погашенні будуть також нараховані штрафні санкції.
Крім того, як вбачається з розрахунків фінансових санкцій по податкову повідомленню – рішенню № 0008101500/3 від 02.02.2007 року на суму 15 600,94 грн. і податкову повідомленню – рішенню № 0008081500/3 від 02.02.2007 року на суму 25 729,60 грн., та по податкову повідомленню - рішенню № 0008071500/3 від 02.02.2007 року на суму 57 412,00 грн. ( Т № 2, ст.. справи 85-86) податковим органом застосовані до позивача штрафні санкції за прострочку погашення податкового зобов’язання на протязі 2001,2002 року.
Відповідно до підпункту 17.1.7 статті 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф.
Строки сплати податкового зобов’язання передбачені підпунктом 5.3.1 статті 5 вищевказаного Закону.
Відповідно до підпункту 17.3 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених даною статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскаржених сум.
З огляду на вищевикладене, доводи податкового органу про те, що підпункт 15.1.1 ст. 15 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року не застосовується для нарахування (стягнення) штрафу, визнаються судом безпідставними, таким, що суперечать вимогам п. 17.3 ст. 17 вищевказаного Закону.
Визначений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» термін давності стосується як податкових зобов’язань, визначених ДПІ у випадках передбачених п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» та у разі нарахування штрафних санкцій по п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.
Такої ж думки дотримується і Севастопольській апеляційний господарський суд по справі № 2-16/17456-2006 А, постанова від 19.07.2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 04.09.2007 р.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ та підписана 12.09.2007 року .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94,98,122, 158 –164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити
2. Скасувати податкові повідомлення – рішення Красноперекопської ОДПІ № 0008071500/3 від 02.02.2007 року на суму 57 412,00 грн., № 0008081500/3 від 02.02.2007 року на суму 25 729,60 грн., № 0008091500/3 від 02.02.2007 року на суму 39 900,58 грн., № 0008101500/3 від 02.02.2007 року на суму 15 600,94 грн., № 0008111500/3 від 02.02.2007 року на суму 28 059,40 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Виробничого підприємства водопровідно – каналізаційного господарства (96003, м. Красноперекопськ, вул.. Привокзальна, 13, р/р 26007456090100, МФО 324010, ОКПО 05450363 КРФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Сімферополь) 03,40 грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.