Справа № 22ц-3988/2010 Головуючий у 1 інстанції – Іванюк І.І.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КРАВЧЕНКО В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
в с т а н о в и в :
В лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2008 рік протиправною, зобов”язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2008 рік в сумі 1737 грн.90 коп.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено, визнано дії управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі щодо відмови ОСОБА_5 у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними, зобов”язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та забезпечити виплату з врахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії за зазначений період.
В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з”ясовані обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Апелянт зазначає, що судом неправомірно не було взято до уваги ту обставину, що згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проте Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не визначено видатки на виплату даного підвищення до пенсії та не виділено на це відповідні кошти, тому апелянт вважає, що дії управління у разі призначення та виплати позивачу такого підвищення до пенсії суперечили б нормам Конституції України та Бюджетного кодексу України.
Також не враховано судом, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, судом не враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано з 22 травня 2008 року неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі і статті, якими було врегульовано питання щодо розмірів підвищення пенсій за віком особам, яким встановлено статус дитина війни.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду зміні в частині визначення періоду визнання дій відповідача неправомірними та зобов”язання вчинити дії, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.3).
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", проте у порушення вимог указаної статті належних нарахувань та виплат не здійснив, тому зобов"язав провести перерахунок та здійснити відповідні виплати згідно вимог даного Закону з врахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд
Посилання апелянта на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства та за рахунок коштів, закладених у Державному бюджеті України, не відповідають положенням ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Безпідставними є доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", так як положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ст.1 цієї статті.
Проте, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції невірно визначив строк, з якого необхідно провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки неправомірними є дії відповідача саме з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким положення, що обмежували право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, були визнано неконституційними.
Відповідно дії відповідача у даному спорі є неправомірними за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і перерахунок пенсії позивачеві згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” необхідно проводити за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 309 ч.1п.4, 313- 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області - задовольнити частково.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 березня 2009 року – змінити, визнати дії управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_5 у підвищенні пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними, зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та забезпечити її виплату з врахуванням виплаченого підвищення до пенсії за зазначений період.
Рішення апеляційного суду є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: