Справа № 22ц-3364/2010 Головуючий у 1 інстанції –Чепурко В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі:
КРАВЧЕНКО В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Менському районі про зобов”язання відповідача провести перерахунок, виплату пенсії та додаткової пенсії, якучаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 3 групи,-
в с т а н о в и в:
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області здійснити ОСОБА_5, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.ст. 49, 50, 53, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року, з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії та раніш виплачених сум.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з”ясування обставин справи.
Зокрема, судом не зважено на те, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначається на рівні прожиткового мінімуму лише для пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а позивачеві пенсія була призначена відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому, на думку апелянта, до спірних правовідносин застосовано норми Закону, який не поширюється на спірні правовідносини, і це свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення.
Судом не проведено належну правову оцінку доказів та не з”ясовано всі дійсні обставини справи, не взято до уваги, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється лише за рахунок державного бюджету і управління діяло в межах коштів, виділених з Державного бюджету України..
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1категорії, інвалідом 3 групи, захворювання якого пов”язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.5,6,8).
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності до положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити перерахунок та виплати пенсій позивачу згідно Закону, відповідно, порушені права позивача підлягають судовому захисту.
З таким висновком погоджується апеляційний суд.
Статтею 49 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесених до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв"язок із чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема, інвалідам 2 групи - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також апеляційний суд враховує, що положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Тому доводи апелянта щодо непоширення на спірні правовідносини положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не є обґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.
Доводи апелянта щодо відсутності фінансування витрат за даним позовом не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303,304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області – відхилити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2010 року 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: