ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
29.05.2007 | Справа №2-15/5098-2007 |
За позовом Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» (02160, м.Київ, Дніпровський район, проспект Возз’єднання, 15, код ЄДРПОУ 30262667)
До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Євпаторійська, 8, код ЄДРПОУ 03759599)
Про стягнення 22109,52 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Тюшляєв А.В., довіреність № 1/9 від 10.01.2007 р., у справі
Від відповідача - Галаш В.В., голова
Обставини справи: Приватне підприємство «Хімагромаркетинг Агро» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького про стягнення 22109,52 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором купівлі-продажу № АП-00-0023 від 31.03.2006 р. товару, через що заборгованість Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького перед Приватним підприємством «Хімагромаркетинг Агро» складає 17156,08 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7% річних у розмірі 684,99 грн., 1597,11 грн. інфляційних втрат, 1663,54 грн. пені, 1007,80 грн. штрафу.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вих. № 115/01-8 від 29.05.2007 р. визнав суму заборгованості та пояснив, що борг виник у зв’язку з форс-мажорними обставинами. Враховуючи тяжке фінансове становище Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького просить суд відстрочити повний розрахунок з позивачем до 01.08.2007 року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
31.03.2006 р. між Приватним підприємством «Агропромхімснаб» (Продавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. М. Горького (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № АП-00-0023. (а.с 14)
Згідно пункту 1.1 Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити засоби захисту рослин, що найменується в подальшому „Товар”:
- “2,4 – Д – актив”, к.е. кількістю 650 л за ціною 30,31 грн. за кг на загальну суму 19701,50 грн.;
- “Тонус” 69% с.п. кількістю 7,5 кг за ціною 60,61 грн. за кг на загальну суму 454,58 грн.;
- Загальна вартість товару складає 20156,08 грн. (пункти 1.1, 1.3 Договору)
Вказаний товар Продавець зобов’язується поставити Покупцеві в строк до 07.04.2006 р.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця в строк до 31 серпня 2006 р.
Строк дії вказаного Договору обумовлений пунктом 7.1 Договору та становить з моменту підписання до 31.12.2006 р., а в частині розрахунків – до його повного виконання Покупцем.
Згідно зі Статутом позивача (а.с 22-29) Приватне підприємство «Хімагромаркетинг Агро» продовжує свою діяльність шляхом зміни найменування Приватного підприємства «Агропромхімснаб».
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої зобов’язання за договором та поставлений відповідачу товар на загальну суму 20156,08 грн., про що свідчать:
видаткова накладна №Ап-00-0064 від 04.04.2006 р. на суму 19701,50 грн. (а.с 15)
видаткова накладна №Ап-00-0081 від 13.04.2006 р. на суму 454,58 грн. (а.с 16)
Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписами уповноваженого представника відповідача у видаткових накладних, скріпленими печатями підприємства. (а.с 15-18).
Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, в результаті чого за ним склалася заборгованість за придбаний товар у розмірі 17156,08 грн., що і послужило підставою для звернення Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем частково було перераховані грошові кошти в якості оплати за поставлений товар:
26.10.2006 р. – 2000,00 грн.
20.11.2006 р. – 1000,00 грн., про що свідчить довідка банку вих. № 35-23-17/175 від 22.03.2007 р. (а.с. 13)
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 17156,08 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі-продажу № АП-00-0023 від 31.03.2006 р., через що вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького заборгованості у розмірі 17156,08 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 1597,11 грн. та 7% річних у розмірі 684,99 грн.
Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у відповідності з чинним законодавством України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького інфляційних витрат у розмірі 1597,11 грн. за період з вересня 2006 р. по лютий 2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається зі змісту договору сторони передбачили зміну розміру процентної ставки і встановили її розмірі 7%.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького 7% річних у розмірі 684,99 грн. за період з 01.09.2006 р. по 16.03.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 1663,54 грн. за період з 01.09.2006 р. по 16.03.2007 р. та штраф у розмірі 1007,80 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 1663,54 грн. за період з 01.09.2006 р. по 16.03.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, пунктом 5.4 Договору сторони передбачили додаткову відповідальність Покупця за прострочення виконання зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі 5% від ціни договору.
Судом встановлено, що заявлений розмір штрафу у розмірі 1007,80 грн. нарахований у відповідності з положеннями договору та нормами чинного законодавства, є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення на період до 01.08.2007 р.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне повідомити наступне.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, що відбулося 29.05.2006 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01.06.2007 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. М. Горького (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Євпаторійська, 8, код ЄДРПОУ 03759599, р/р 2600832489001 в АКБ “Укрсоцбанк” м. Євпаторія, МФО 324076) на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг Агро» (02160, м. Київ, Дніпровський район, проспект Возз’єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667, р/р 26003038744301 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму заборгованості у розмірі 17156,08 грн., 684,99 грн. річних, 1597,11 грн. інфляційних втрат, 1663,54 грн. пені, 1007,80 грн. штрафу, 221,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.