ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
15.05.2007 | Справа №2-15/3628-2007 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) в особі Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 19а, код ЄДРПОУ 20718047)
До відповідача Малого приватного підприємства “АССО” (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. К. Маркса, 48, код ЄДРПОУ 30342684)
Про стягнення 310924,97 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Мамчін С.Ф., довіреність б/н 02.01.2007 р., у справі
Від відповідача – не з'явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до Господарського суду АР Крим в особі Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк” із позовом до Малого приватного підприємства “АССО” про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-05 від 01.03.2005 р. в розмірі 310924,97 грн., в тому числі 236884,72 грн. заборгованості по кредиту, 74040,25 грн. пені на кредит. Крім того, позивач просить визнати Відкрите акціонерне товариство «Кредобанк» правонаступником усіх прав та зобов'язань АТ “Кредит Банк (Україна)”.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 20-05 від 01.03.2005 р. щодо оплати отриманого кредиту, в результаті чого за ним склалася заборгованість в розмірі 236884,72 грн., що і стало приводом для звернення Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” в особі Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
Відповідач явку представника у судове засідання двічі не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Вимог суду не виконав, відзиву на позов не надав. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
01.03.2005 р. між Акціонерним товариством «Кредит Банк (Україна)» (Банк) (позивач) та Малим приватним підприємством “АССО” (Позичальник) (відповідач) був укладений кредитний договір № 20-05. (а.с. 13-14)
Згідно з пунктом 1.1 Договору Банк надає Позичальнику кредит у сумі 350000,00 грн. для поповнення оборотних коштів строком на 12 місяців до 28 лютого 2006 року з оплатою 23% річних.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки з розрахунку 23 відсотки річних.
Нарахування відсотків за кредит здійснюється щомісячно 16 числа за період з 1 по 15 числа календарного місяця, другий раз 25 числа за період з 16 по останнє число календарного місяця на суму основної заборгованості за кожен день із розрахунку 23% відсотки річних. (пункт 5.2)
Відповідно до пункту 5.3 Договору проценти нараховуються до дати повернення кредиту. У разі неповернення кредиту до цього строку нарахування відсотків зупиняється.
Відсотки за кредит оплачуються Позичальником щомісячно самостійно платіжним дорученням до останнього робочого дня місяця.
Згідно з пунктом 5.5 Договору кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати прострочених відсотків за кредит, потім – простроченої заборгованості щодо повернення кредиту.
Додатковою угодою № 1 від 31.03.05 р. до Договору сторони збільшили суму кредиту до 600000,00 грн. (а.с. 15). Строк повернення 28.02.2006 р.
На виконання вимог вказаного Договору позивачем було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу на суму 600000,00 грн., про що свідчить витяг по особовому рахунку відповідача за період з 01.03.05 р. по 01.03.06 р. (а.с. 49-54).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем була погашена заборгованість по відсотках, а також частково сплачена сума кредиту у розмірі 363115,28 грн., про що свідчить виписка по рахунку відповідача (а.с. 49-54, 67-82)
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за кредитним договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 236884,72 грн. заборгованості по кредиту, через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 236884,72 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 74040,25 грн. за невиконання зобов’язання.
Пунктом 9.1 Договору сторони передбачили відповідальність Позичальника за прострочення виконання зобо’язання по кредиту та по відсотках із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу по кредиту та відсотках за весь час невиконання зобов’язання.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005 р. з 10 серпня 2005 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 9,5%.
Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.
Отже сума пені у розмірі 74040,25 грн. розрахована позивачем правомірно з додержанням положень Договору та норм чинного законодавства, є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог в частині визнання Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» правонаступником усіх прав та зобов'язань АТ “Кредит Банк (Україна)”, суд вважає за необхідне відмовити в позові в цій частині з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, право кожної особи право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до частини статті 16 Цивільного кодексу України можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до Статуту Відкрите акціонерне товариство “Кредобанк” створений на підставі рішення зборів засновників від 16.01.1992 р. і загальних зборів акціонерів від 21.02.1992 р. як акціонерне товариство “Західно-Український Комерційний Банк”, за рішенням загальних зборів акціонерів від 17.08.2001 р. змінило свою назву на Акціонерне товариство “Кредит Банк (Україна)”, а за рішенням загальних зборів акціонерів від 17.11.2005 р. змінило назву на Відкрите акціонерне товариство “Кредобанк”. (а.с. 17-21)
Відкрите Акціонерне товариство “Кредобанк” виступає правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерного товариства “Західно-Український Комерційний Банк” і Акціонерного товариства “Кредит Банк (Україна)”.
Відкрите акціонерне товариство “Кредобанк” зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство “Кредобанк” є правонаступником Акціонерне товариство “Кредит Банк (Україна)” в силу закону, і не підлягає визнанню таким у содовому порядку.
Згідно з нормами Положення про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Мінекономіки України, Мінстату України та Антимонопольного комітету України від 20.04.94 N 43/79/5 зміна назви, організаційно-правової форми або форми власності суб’єктів підприємництва потребує перереєстрації. Оскільки вчинення зазначених дій не охоплюється поняттям реорганізації підприємства, то здійснення заходів щодо перереєстрації останнього не тягне за собою правових наслідків у вигляді виключення його з державного реєстру України.
На підставі вищевикладеного, судом не вбачається законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивач не представив суду доказів порушення свого права, його невизнання або оспорювання.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд зазначає, що позивачем при поданні позову не було доплачено держане мито у розмірі 85,24 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).
Позивачем заявлена позовна вимога зокрема про стягнення 310924,97 грн.
Так 1 відсоток від вказаної суми становить 3109,24 грн., тоді як з меморіального ордеру № 108021 від 14.02.2007 р., доданого до позовної заяви, держмито сплачено у розмірі 3109, 00 грн.
Так, у позовній заяві заявлена також вимога про визнання Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» правонаступником усіх прав та зобов'язань АТ “Кредит Банк (Україна)”.
Вказана вимога є вимогою немайнового характеру.
Відповідно до підпункту ”б” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 грн.
Отже, вказана сума державного мита у розмірі 85,24 грн. підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк” в доход Державного бюджету України.
Вказаний висновок суду відповідає також пункту 4.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства “АССО” (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. К. Маркса, 48, код ЄДРПОУ 30342684, п/р № 260083002136) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862, кор.рах. № 32003105300 у Львівському НБУ МФО 325912) в особі Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 19а, код ЄДРПОУ 20718047 кор. Рах. № 39006900 у КРУ НБУ, МФО 324913) 236884,72 грн. заборгованості по кредиту, 74040,25 грн. пені по кредиту, 3109,24 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862, кор.рах. № 32003105300 у Львівському НБУ МФО 325912) в особі Кримської регіональної філії ВАТ “Кредобанк” (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 19а, код ЄДРПОУ 20718047 кор. Рах. № 39006900 у КРУ НБУ, МФО 324913) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в розмірі 85,24 грн.
5. Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.