Справа 22- 3472                                                 Головуючий у 1 інстанції Павленко В.Д.

Категорія 5                                                          Доповідач Червинська М.Є.

РІШЕННЯ Іменем України

10 липня 2006 року                                              Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є.

Суддів: Алексєєва А.В., Новодворської О.І. При секретарі Мартіросовій А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „БААС" на рішення Добропільського міськрайонного суду від 25 січня 2006 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариству з обмеженою відповідальністю „БААС" про встановлення порядку користування нежилим приміщенням,  за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, про витребування майна з чужого незаконного володіння,   за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 , товариству з обмеженою відповідальністю „БААС" про встановлення порядку користування нежилим приміщенням,   за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5, товариству з обмеженою відповідальністю „БААС" про встановлення порядку користування нежилим приміщенням,    за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „БААС" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про припинення права власності,

Встановив:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 25 січня 2006 року в задоволенні позовних Вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено, в задоволенні позовних вимог ТОВ „БААС" про припинення права власності відмовлено, позовні вимоги про встановлення порядку користування нежилим приміщенням задоволенні, визначений порядок користування магазином „ІНФОРМАЦІЯ_1" : у загальному користуванні співвласників залишені частина підсобних та складських приміщень магазина: приміщення 5,6, 9,10,14,15,16,20, всього 127,4 кв.м., підвал, вхід в підвал, приміщення 22,23, всього 347,4 кв.м., вартістю 177258 гривень, також навіс літ а.й, ґанок, приямок, всього в загальному користуванні співвласників приміщень на суму 185062 гривні,   у користування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 передані приміщення: частина приміщення 21 (торгівельного залу), площею 69,6 кв.м., приміщення 19 площею 35,0 кв.м, приміщення 11 площею 1,6 кв.м., всього 1-6.1 кв.м., вартістю 60896 гривень, крім того, загальної спільної власності вартістю 39373, а всього приміщень магазина „ІНФОРМАЦІЯ_1" на суму 100269 гривень, або 21/100 часток, тобто на 2435 гривні менше ніж ідеальна частка,       у користування співвласників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виділені частина приміщення 21 (торговельного залу), приміщення 13, вартістю 15669 гривень, крім того, частина загальної спільної власності вартістю 9246 гривень, всього приміщень магазина „ІНФОРМАЦІЯ_1" вартістю 24915 гривень, або 5\100 часток тобто на 462 гривні більше ніж ідеальна частка,    у користування ТОВ „БААС" приміщення 1, приміщення 2 (торгівельний зал), 3,4, 7, 8,12,17,18 частина приміщення 21 (торговельного залу), всього 395 кв.м, вартістю 226709 гривень, крім того, ґанок, частина загальної спільної власності вартістю 136443 гривні, всього приміщень магазина „ІНФОРМАЦІЯ_1" на суму 363883 гривні, або 74/100 часток, на 1973 гривні більше вартості ідеальної частки. ТОВ „БААС" зобов"язане зробити вхідний дверний проріз на місці віконого прорізу в приміщенні 21 для проходу покупців безпосередньо в торговельний зал 21, виконати пристрій ґанку перед входом у приміщенні 21, закласти дверний проріз між торговельними залами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що суд неправильно вирішив спір, висновки суду не відповідають доказам по справі.

В апеляційній скарзі ТОВ „БААС" просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про припинення права власності інших співвласників нежилого приміщення та в частині визначення порядку користування нежилим приміщенням скасувати, посилаючись на те, що суд не врахував докази на підтвердження доводів щодо припинення права власності решта співвласників, неправильно визначив порядок користування нежилим приміщенням, необгрунтовано поклав на товариство обов"язок щодо його переобладнання.

В судовому засіданні сторони підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Заслухавши доповідача, доводи представника ТОВ „БААС", доводи ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1, їх представника ОСОБА_8, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду в частині визначення порядку користування нежилим приміщенням скасуванню, з ухваленням нового рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:

Відповідно до п.З ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційний суд вважає, що висновки суду в рішенні в частині визначення порядку користування нежилим приміщенням не відповідають обставинам справи та є необгрунтованими.

Встановлено, що спірним є нежиле приміщення - магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому ТОВ „Б ААС" належить право власності на 74/100 частки, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - 5\100 часток, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - 21/100 (а. с. 5, 10,11,111).

Спірне приміщення належить співвласникам на праві спільної часткової власності. Співвласники, крім ТОВ „БААС", просили суд визначити порядок користування спірним нежилим приміщенням, посилаючись на те, що сумісне користування ним неможливе, оскільки між ними існує спір щодо користування торговельними залами.

Відповідно до вимог ч.З ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що між співвласниками можливо визначити порядок користування нежилим приміщенням, при цьому суд виходив з висновків додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

З експертного заключення, технічної документації на приміщення, пояснень експерта в судовому засіданні випливає, що спірне приміщення має два торговельних зала, експертом запропонований варіант визначення порядку користування за яким, торговельний зал літ 21 передається у користування по часткам кожному із співвласників (а. с. 242).

Опитаний в судовому засідання апеляційного суду експерт пояснила, що дійсно приміщення магазину включає в себе два торговельних зала, інші приміщення - підсобні. З додаткових висновків експерта випливає, що визначити порядок користування двома приміщеннями які використовуються як торговельні зали між трьома групами співвласників неможливо без переобладнання торговельного залу та його розподілу (а. с. 393).

Відповідно до роз"яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 з наступними змінами „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленим приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності). За умови того, що спірне приміщення є нежилим, загальне правило щодо визначення користування порядку користування відособленими приміщеннями застосовується і за виниклих правовідносин. Тому висновок суду щодо визначення порядку користування спірним нежилим приміщенням, коли відокремлене приміщення торговельний зал літ 21 розподіляється між трьома групами співвласників неможливо вважати правильним.

Суд першої інстанції не врахував, що визначити порядок користування спірним приміщенням можливо за умови виділення у користування існуючих приміщень, суд своїм рішенням розподілив ціле приміщення торговельний зал літ 21 між всіми співвласниками, що не грунтується на законі.

Оскільки визначити порядок користування спірним нежилим приміщенням з врахуванням наявності двох торговельних залів та трьох груп співвласників неможливо, що випливає з зазначеного висновку експерта ( а. с. 393), в задоволенні позову про встановлення порядку користування спірним приміщенням слід відмовити.

Звернувшись до суду з позовом ТОВ „БААС" просило припинити право власності інших співвласників, посилаючись на те, що їх частки в спільній частковій власності є незначними, між співвласниками склались такі стосунки, що перешкоджає сумісному користуванню нежилим приміщенням тощо. Вирішуючи спір в цієї частині, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачки не погоджуються з припиненням їх права власності, частка ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в спільній частковій власності є значною (21/100), всі співвласники здійснюють в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_1" торговельну діяльністю, іншого доходу не мають.

Апеляційний суд вважає, що таке припинення права власності завдасть істотної шкоди інтересам інших співвласників, тому у відповідності з вимогами п.4 ч.1 ст.365 ЦК України правильно відмовив в задоволенні позову щодо припинення права власності.

Обґрунтованою є відмова суду 1 інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Звернувшись до суду з позовом, позивачки наполягали на тому, що вони є власницями конкретного приміщення - торгової площі розміром 11,8 кв. м.. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з правовстановлюючих документів сторін випливає, що вони є співвласниками спірного приміщення, які належить ним на праві спільної часткової власності ( 74/100,21/10О, 5\100), тому підстав для висновку, що інші співвласники користуються зазначеним приміщенням неправомірно немає.

В зазначеній частині рішення суду відповідає обставинам справи й вимогам закону, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд

Вирішив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю „БААС" задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 25 січня 2006 року в частині визначення порядку користування нежилим приміщенням магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, товариству з обмеженою відповідальністю „БААС", позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, товариству з обмеженою відповідальністю „БААС", позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариству з обмеженою відповідальністю „БААС" про визначення порядку користування нежилим приміщенням магазина „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1   відмовити.

В решті частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.