Справа № 22-215а/2006р.                                       Головуючий в 1 інстанції Моцний В.В.

Категорія 13                                                             Доповідач Звягінцева О.М.

ПОСТАНОВ А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф.

при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення 2216 грн. 95 коп. і

встановив:

в апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації оспорює обгрунтованість постанови Старобешівського районного суду Донецької області від 12.12.2005 р., якою частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, і ставить питання про її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції - за неповним з'ясуванням обставин щодо обгрунтованості позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, вважає відсутніми законні підстави для відшкодування цієї шкоди.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача за довіреністю Челпанова І.А. підтримала доводи апеляційної скарги і просила про її задоволення, скасування постанови суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а позивач ОСОБА_1. заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити, постанову суду залишити без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

14.11.2005 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначав, що він відноситься до першої категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На підставі Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на надання гарантованої державою компенсації: забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Згідно довідки відповідача станом на 30.09.2005 р. йому не сплачена компенсаія на харчування в сумі 1216 грн.95 коп. Через несвоєчасне надання відповідачем цієї компенсації він змушений витрачати свої пенсію та зарплату, тому вважає, що має право на компенсацію та індексацію зазначених сум. Невиконання належним чином відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати йому компенсації витрат на харчування його пригнічує, принижує, призводить до душевних страждань. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в 1000 грн.

Тому просив визнати бездіяльність відповідача протиправною, стягнути з ньго на його користь заборгованість з компенсаційних виплат у розмірі 1216,95 грн. та у відшкодування млральної шкоди 1000 грн., зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому суми індексації та компенсації.

У судовому засіданні позивач змінив розмір своїх позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з компенсаційних виплат на харчування в сумі 973 грн.56 коп.

Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року позовні вимоги задоволено частково, визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації неправомірною, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість з компенсаційних виплат у розмірі 973 грн.56 коп. та у відшкодування моральної шкоди 100 грн., зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації та компенсації.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, постанова суду-скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що в своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за компенсаційними виплатами на харчування за період з червня до жовтня 2005 р. в сумі 1216 грн.95 коп.(а.с. 3-4), а суд стягнув заборгованість за інший період- з вересня до грудня 2005 р.

Згідно з довідкою УПСЗН від 10.11.2005 р. на момент звернення позивача до суду заборгованість за цими виплатами за період серпень-жовтень 2005 р. склала 730 грн. 17 коп., заборгованість за червень-липень 2005 р. йому було сплачено у жовтні 2005 р. (а.с.5).

В своїх поясненнях в суді першої інстанції позивач ставив питання про стягнення заборгованості за компенсаційними виплатами на харчування в сумі 973 грн.65коп. згідно з довідкою УПСЗН від 30.09.2005 р., а суд стягнув заборгованість за період з вересня до грудня 2005 р. включно, зазначивши в своєму рішенні, що відповідно до пояснень сторін станом на 12.12.2005 р. заборгованість за вказаний період складає 973,56 грн., хоча довідки про це в матеріалах справи не було.

Окрім того, ухвалюючи рішення, суд стягнув заборгованість і за грудень 2005 р., тоді як цей місяць ще не скінчився.

Таким чином, висновки суду не відповідають обставинам справи і наявним в ній документам.

Відповідач надав апеляційному суду оригинали бухгалтерських документів про те, що суми компенсації на харчування були зараховані на рахунок УПСЗН і зразу ж виплачені позивачеві за відомостями.

Зокрема, за червень-липень 2005 р. ці суми було йому виплачено 6.10.2005 р., за серпень 2005 р.- 9.11.2005 р., за вересень 2005 р.- 13.12.2005 р., за жовтень 2005 р.-31.01.2006р.

Ці дані свідчать про те, що заборгованість з компенсаційних виплат на харчування відповідачем погашено, вони сплачуються позивачеві безпосередньо після зарахування на рахунок УПСЗН, тому немає його вини у несвоєчасній виплаті цих сум.

Судом встановлено, що УПСЗН є бюджетною установою, має кошти лише на оплату праці своїх робітників. Кошти після перерахування з державного бюджету зараховуються на рахунок УПСЗН, після чого провадяться виплати відповідним категоріям громадян.

Тому апеляційний суд вважає, що немає підстав для визнання неправомірною бездіяльність відповідача. Не підлягає стягненню на користь позивача заборгованість з компенсаційних виплат на харчування, оскільки її погашено.

Вимоги ОСОБА_1 щодо обов'язку відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію, індексацію частини втрати вказаних сум за порушенням строків їх виплати не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Оскільки не встановлено вини відповідача у несвоєчасній виплаті вказаних сум, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Керуючись п.3 ст. 198, п.3 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації задовольнити, постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 12 грудня 2005 року скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації щодо невиплати та несвоєчасної виплати належних йому сум, про стягнення на його користь з відповідача заборгованості з компенсаційних виплат на харчування в сумі 973 грн.56 коп. і у відшкодувння моральної шкоди 1000 грн., про покладення на відповідача обов'язку з нарахування та виплати йому сум індексації та компенсації частини втрати вказаних сум за порушенням строків їх виплати відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.