Справа № 22-5184/2006 Головуючий у 1 інстанціі'Ступін І.М.
Категорія І9 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф. при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, діючої від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_2, до СТОВ „Агрофірма „Нива", комунального підприємства „Мар'їнське БТІ" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої неправомірними діями відповідачів і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про його оскасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, необгрунтованим стягненням державного мита.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а представник відповідача СТОВ „Агрофірма „Нива" за довіреністю Бугрим В.М. та представник відповідача- РКП „ Мар'їнське БТІ" за довіреністю Самуся В.І. заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
17.11.2005 р. ОСОБА_1, що діє від свого імені та від імені неповнолітньої доньки Усової Аліни, 1990 р.н., звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів і зазначала, що з 1988р. згідно з договором найму жилого приміщення, укладеного з КСП ім. XXI з'їзду КПРС, вони проживають у Марийському районі, АДРЕСА_1 8.06.2005 р. біля 9 години представник СТОВ „Агрофірма „Нива" та робітники КП „Мар'їнське БТІ " увірвались в їх квартиру та проводили невідомі огядові та вимірювальні роботи без отримання її попередньої згоди та пред'явлення документів на право їх проведення. На цей час в квартирі знаходилась тільки неповнолітня ОСОБА_2, а вона знаходилась на стацлікуванні. Дочці причини проведення цих робіт не вказали, мотивуючи свої дії тим, що вони є власниками квартири, мають право робити все, що забажається. Згідно з довідкою БТІ Марийського району за станом на 8.06.2005 р. їх квартира зареєстрована як власність вказаного колгоспу, що був реорганізований до 2000 р. Діями відповідачів ним спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 326 грн.95 коп., оскільки їй пришлось перервати лікування і негайно приїхати додому на попутному транспорті за 15 грн. Ці поїздки призвели до погіршення стану здоров'я, було продовжено курс лікування, додатково придбано ліки на суму 311 грн.95 коп. Оскільки неповнолітня ОСОБА_2 часто залишається вдома одна через її часте лікування, вона переживає, що до її дочки може прийти хто завгодно та без будь-яких законних підстав зробити невідомо що в квартирі, це погіршує її стан здоров'я. Неповнолітня ОСОБА_2 невпевнено себе почуває у власному житлі, боїться, що її викинуть на вулицю.
Тому просила ухвалити рішення, яким стягнути з СТОВ „Агрофірма „Нива" на їх користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. солідарно, витрати на поїздку ОСОБА_1 і придбані ліки у розмірі 326 грн.95 коп., з КП „Мар'їнське БТІ „ у відшкодування моральної шкоди-5000 грн. солідарно, з обох відповідачів на користь держави держмито.
Рішенням Марийського районного суду Донецької області від 12 квітня 2006 р. у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 держмито на користь держави у розмірі 801 грн.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в її. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 не доведено, що будь-якими винними діями відповідачів їй та її неповнолітній дочці ОСОБА_2, було спричинено матеріальну і моральну шкоду.
Судом встановлено, що будинок, в якому мешкають позивачки, належить СТОВ „Агрофірма „Нива" і за його заявою з метою узаконення права власності 8.06.2005 р. було проведено обмір жилої площі (а.с.25).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що дії відповідачів не суперечать вимогам чинного законодавства.
З пояснень допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_3 -батька позивачки ОСОБА_1 вбачається, що 8.06.2005 р. він не заперечував проти вимірювальних робіт, закрив собаку, впустив представників в будинок, онука дивилась, коли вимірювали кімнату (а.с. 48 зв.ст.- 49).
Допитана судом свідок ОСОБА_4-сусідка позивачів заперечувала будь-який шум у їх дворі в цей час (а.с.49).
Допитаний судом свідок ОСОБА_5-водій СТОВ „Агрофірма „Нива" заперечував будь-яку сварку (а.с.50).
Допитана судом свідок ОСОБА_6 ( інженер-будівельник СТОВ „Агрофірма „Нива") пояснила, що вона запитала у чоловіка, чи можна пройти, їх запросили. Вона попросила зробити заміри, чоловік запросив дівчину, яка вийшла, їй все пояснили, вона пропустила в будинок (а.с.51).
Допитана судом свідок ОСОБА_7-технік БТІ пояснила, що під час обмірювання дід заводив в кухню, показував підвал, розказував, де, який матеріал застосовано, в одній з кімнат сиділа дівчина-підліток. До них вона не підходила, ніяких підвищених тонів не було (а.с.52).
Даючи правову оцінку дослідженим доказам, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ніяких дій, які б свідчили про те, що неповнолітня ОСОБА_2 була обурена появою працівників відповідачів не встановлено.
Судом також не встановлено неправомірності дій відповідачів, факту порушення недоторканості житла позивачок.
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи скарги, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції невірно визначено розмір державного мита-801 грн., його необхідно визначити таким чином: 51 грн.-за позовні вимоги майнового характеру та 8 грн.50 коп.- за позовні вимоги немайнового характеру.
Оскільки позивачкою не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, ці витрати підлягають стягненню на користь ДП „ Судовий інформаійний центр" у розмірі ЗО грн.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 12 квітня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 59 грн.50 коп., з них: 51 грн.-в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди і 8 грн.50 коп.- в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства „Судовий Інформаційний Центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. (р/р № 26001014180002, ВАТ "Банк універсальний " м. Львів, код ЄДРПОУ 30045370, МФО 325707).
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею