Справа № 22-6003/2006                                Головуючий у 1 інстанції Хмельов А.Ф.

Категорія ЗО                                                   Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2006 року      Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф. при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до   ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення і

встановив:

в апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість заочного судового рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1, і ставить питання про його скасування, направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

30.08.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів і зазначав, що на підставі акту про проведення публічних торгів державний нотаріус видав йому свідоцтво про право власності на квартируАДРЕСА_1 від 11.08.2005 р. Раніше ця квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. Придбана ним квартира зареєстрована у реєстрі права власності на нерухоме майно в КП „БТІ" м. Слов'янська 14.09.2005 р.

Незважаючи на те, що відповідачі втратили право власності на квартиру, вони продовжують в ній мешкати, добровільно її не звільняють, чим порушують його право власності. Він має намір продати квартиру, однак не може скористатися своїм правом. Тому просив ухвалити рішення про їх виселення із спірної квартири. Заочним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 січня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1, анулювано їх реєстрацію. Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до, вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи 6 та 31 січня 2006 року згідно з розписками про одержання ними судових повісток з поміткою про дату вручення (а.с. 36-37, 42-43), і, незважаючи на це, в судове засідання не з'явились, від них до суду не надійшло повідомлення про причини неявки.

За таких обставин суд першої інстанції з додержанням вимог ч.4 ст. 169, ч.ч.1,2 ст. 224 ЦПК України ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Довод скарги про неможливість явки до суду через хворобу, неявку в судове засідання 31.01.2006 р. через погане самопочуття спростовується медичною довідкою від 8.12.2005 р. про те, що відповідачка ОСОБА_2 закінчила курс стацлікування 6.12.2006 р., її було виписано додому, бути присутньою в суді та давати пояснення вона могла (а.с. 34).

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом, виданим державним нотаріусом м. Красний Лиман, реєстровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 належить право власності на майно, що складається з 41/100 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається із трьох кімнат, загальною площею 28,3 кв.м, яка придбана ним за 12530 грн., що раніше належали ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Краснолиманською держнотконторою 1.03.2003 р. за реєстром № НОМЕР_2 (а.с. 3). Право власності позивачем зареєстровано в КП „БТІ м. Слов'янська" 14.09.2005 р. (а.с. 23).

Судом також із пояснень сторін встановлено, що ніякого договору найму на житло на спірну квартиру укладено не було.

Відповідно до вимог ч.2 ст.42 Закону України „Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння та відшкодування завданих цим збитків.

За таких обставин суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачі порушують право власності позивача на належно йому майно, оскільки добровільно не звільняють спірне житлове приміщення.

Доводи скарги про позбавлення відповідачів можливості користуватися жилою плошею апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.

Довод скарги про необхідність притягнення до участі в справі органу опіки та піклування не грунтується на законі.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Оскільки судом першої інстанції при постановленні рішення не вирішено питання щодо судових витрат, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача державне мито у розмірі 8 грн.50 коп. та на користь держави державне мито у розмірі 4 грн.25 коп. за подачу апеляційної скарги.

Оскільки з відповідачки не стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, ці витрати підлягають стягненню на користь ДП „ Судовий інформаційний центр" у розмірі 7 грн.50 коп.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 відхилити, заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 січня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 8 грн.50 коп. та на користь держави державне мито у розмірі 4 грн.25 коп. за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства „Судовий Інформаційний Центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп. (р/р № 26001014180002, ВАТ "Банк універсальний " м. Львів, код ЄДРПОУ 30045370, МФО 325707).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.