ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2007

Справа №2-28/10029-2007

За позовом – Сакського міжрайонного управління водного господарства, м. Саки,

до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет», м. Сімферополь,

про стягнення 2 007,52 грн.

                                                                                               Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Бєкшанська І.Г. – юрисконсульт, довіреність № 870 від 22.08.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача – Журавльова Т.В. – юрисконсульт, довіреність від 05.04.2007 р. (к/копія довіреності у справі)

Суть спору:

       Сакське міжрайонне управління водного господарства, м. Саки, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет», м. Сімферополь, про стягнення 2 007,52 грн. заборгованості, у тому  числі 1 578,47 грн. основного боргу, 3 % річних у сумі 118,09 грн. та індекс інфляції в розмірі 310,96 грн.

       13.08.2007 р., до розгляду справи у засіданні суду, на адресу господарського суду надійшов лист № 837 від 10.08.207 р., в якому позивач повідомив суд про те, що відповідач повністю сплатив основний борг у розмірі 1 578,47 грн., що підтверджено копією виписки банку.

       Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву позивача № 919 від  04.09.2007 р., в якій Сакське міжрайонне управління водного господарства, м. Саки, зменшило позовні вимоги, та заявило, що відповідачем основний борг у розмірі 1 578,47 грн. було сплачено 13.07.2007 р., а в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції в розмірі 429,05 грн. позивач відмовився від позову та просив провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.  

       Наслідки часткової відмови від позову представнику позивача роз’ясненні у  засіданні суду (про що зазначено у протоколі судового засідання).

      

         Представник відповідача у засіданні суду надав суду документи, які підтверджують юридичний статус підприємства відповідача.

Також, представник відповідача надав суду платіжне доручення № 2304 від 12.07.2007 р., яке свідчить про сплату позивачу 1 578,47 грн. основного боргу за металолом по актам: 17 (07.04.2005), 21 (07.04.2005), саме 12.07.2007 р.

             

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд       

В С Т А Н О В И В :

          14.01.2005 року між сторонами був укладений договір № 2 про купівлю – продаж металолому.

         Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 цього договору «Продавець» (позивач) та «Покупець» (відповідач) дійшли згоди про купівлю – продаж металолому, який виник у ході здійснення діяльності «Продавця» (позивача), на умовах даного договору.

        Пунктом 2.5. вищевказаного договору передбачено, що розрахунок за поставлений металолом здійснюється згідно прийомо – здаточних актів протягом місяця з дня їх складання.

 

         Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачу був поставлений товар, що підтверджено прийомо – здаточними актами № 21 від 07.04.2005 р. та № 17 від 07.04.2004 р., оформленими по формі 19. Всього відповідачу було передано лому на суму 1 578,47 грн.  

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання відповідача перед позивачем в розмірі 1 578,47 грн.

          Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач платіжним дорученням                 № 2304 від 12.07.2007 р., тобто до порушення провадження у справі, сплатив позивачу 1 578,47 грн. основного боргу.

У зв’язку з вищевикладеним, в частині стягнення з відповідача 1 578,47 грн. боргу у позові повинно бути відмовлено.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

      

       Тому, відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховано індекс інфляції у сумі 310,96 грн. та 3 % річних у розмірі 118,09 грн.

       Однак, як було зазначено вище, позивач надав суду заяву № 919 від 04.09.2007 р., в якій просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

       За таких обставин суд вважає, що часткова відмова позивача від позову не суперечить закону та інтересам сторін і тому може бути прийнята господарським судом.

       Оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3 % річних, то клопотання позивача підлягає задоволенню, а позов в цій частині припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у порядку, передбаченому п. 9 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р.  (із змінами) та ст. 49 ГПК України.

          

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

        Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане      11.09.2007 року.

         

       Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                  

ВИРІШИВ:

        1). В частині стягнення 1 578,47 грн. основного боргу у позові відмовити.   

        2). В іншій частині провадження у справі припинити.

  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.