Справа № 22-6610/06 Головуючий у 1 інстанції Гусєв В.В.
Категорія: 21 Доповідач: Соломаха Л.1.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Лук'янової СВ.
при секретарі Жуковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 травня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 травня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, 15000грн.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час (з липня 1971р. до червня 1972р., з вересня 1981р. до 22 квітня 1994р.) працював на вугільних підприємствах на підземних роботах - гірничим робітником очисного забою, забійником, внаслідок чого отримав професійне захворювання - антрако-сілікатоз, бронхіт, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 03 лютого 2006р. Рішенням МСЕК від 06 березня 2006р. йому вперше за цим професійним захворюванням встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% безстроково, а за сукупністю з травмою 08 лютого 1972р. - 70%. З 2002р. він є інвалідом 3 групи за трудовим каліцтвом безстроково.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяна моральна шкода та стягнув на її відшкодування 15000грн.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити та стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 100000грн. Він посилається на те, що суд дав невірну оцінку глибині його фізичних та моральних страждань, не врахував тривалість його роботи на підземних роботах у шкідливих та важких умовах праці.
Суд не врахував, що стан його здоров'я постійно погіршується, що йому заборонена праця в підземних умовах, в контакті з пилю, токсичними газами, в неблагоприємних метеоумовах, тяжка фізична праця.
Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 в апеляційну інстанцію не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги позивача
підтримала, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала.
Представник відповідача Миронець О.В. доводи апеляційної скарги відповідача підтримала, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечувала.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно з п/п "е" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях якої грунтується апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
З обставин справи вбачається, що позивачу встановлена втрата працездатності, у зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходячи з положень ст.21 та ст.28 Закону, дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку з встановленням професійного захворювання і стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.3).
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності. Певний засіб доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата працездатності.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, а саме, ступінь втрати позивачем професійної працездатності в зв'язку із професійним захворюванням (30%), характер, обсяг та тривалість фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, неможливість відновлення стану здоров'я і визначив її розмір в сумі 15000грн.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.
Доводи позивача про те, що суд дав невірну оцінку глибині фізичних та моральних страждань позивача, не заслуговують на увагу. З матеріалів справи встановлено, що вперше втрата працездатності в зв'язку із професійним захворюванням позивачу встановлена лише через 12 років після його звільнення за власним бажанням з підземної роботи та вже в непрацездатному віці (60 років), тому посилання позивача, що внаслідок ушкодження здоров'я він не може працювати в підземних умовах, в контакті з пилю, токсичними газами, в неблагоприємних метеоумовах, не може займатися тяжкою фізичною працею, не заслуговують на увагу. Позивач посилається на погіршення стану його здоров'я, але ж суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди і виходив саме із стану здоров'я позивача на час ухвалення рішення, тобто з урахуванням висновку МСЕК від 06 березня 2006р.
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд вірно послався на те, що нещасний випадок, який стався з позивачем 08 лютого 1972р., не дає йому підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" набув чинності з 01 квітня 2001р.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами і доповненнями) судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.
До прийняття Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, було вперше передбачено Законом України „Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. (ст.12), який набув чинності 24 листопада 1992р. Цей Закон відповідно до ст. 5 8 Конституції України зворотної сили не має, тому право на відшкодування моральної шкоди розповсюджується лише на нещасні випадки, що мали місце після 24 листопада 1992р., незалежно від часу встановлення потерпілому стійкої втрати працездатності.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Статтею 77 цього Закону на 2006 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на положеннях яких ґрунтується рішення суду.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання виникли під час дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Зупинення на 2006р. дії цього Закону в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відповідні зміни не внесені, а ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" не позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційних скарг не має, доводи апеляційних скарг необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи покладаються на сторони після розгляду справи судом.
Оскільки апеляційні скарги позивача та відповідача залишені без задоволення, витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню з кожної з апеляційних скарг, тобто як з позивача, так і з відповідача в розмірі 1грн. 50коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛ ИВ:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 травня 2006р. залишити без змін.
Стягнути з позивача ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції .Фонду соціального .страхування від нещасних .випадків на. виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50коп. з кожного (на розрахунковий рахунок 26001014180002, отримувач - державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ 30045370, банк - відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м.Львів, МФО банку 325707).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.