ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
11.06.2007 | Справа №2-15/6493-2007 |
За позовом Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506)
До відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства (97505 АР Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Стадіонна, 25, код ЄДРПОУ 30535068)
Про стягнення 13752,34 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Міркін А.Л., довіреність № 53 від 22.11.2006 р., у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Сімферопольське виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 13752,34 грн. за договором № 943 від 15.01.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію, з яких: 11016,73 грн. – основний борг, 123,68 грн. – пені, 564,09 грн. – 3 % річних, 2047,84 грн. – інфляційних витрат.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 943 від 15.01.2004 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 11016,73 грн. та нарахування штрафних санкцій, що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
15 січня 2004 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Виробничим управлінням житлово-комунального господарства (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 943 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію.(а.с. 8).
Відповідно до пункту 1 вказаного договору Водоканал приймає на себе зобов’язання постачати питну|відпуск| воду з|із| комунального водопроводу Абоненту та надавати послуги по водовідведенню.
Абонент відповідно до пункту 3 Договору зобов’язався сплачувати за надані Водоканалом послуги.
Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаними обома сторонами рахунками № 943 (а. с.9-16 ):
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору Абонент повинен щомісячно до 10 числа місяця проводити попередню оплату в розмірі 50% суми за спожиту воду в попередньому місяці, а остаточний розрахунок за надані послуги з водопостачання та водовідведення проводити до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Однак відповідач свої обов’язки за договором виконував неналежним чином, що призвело до утворення у нього кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 11016,73 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядкую.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Так, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим рахункам не виконував належним чином, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 11016,73 грн. за період з 01.03.2004 р. по 26.02.2007 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена , а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 2047,84 грн. та 3% річних у розмірі 564,09 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства інфляційних витрат у розмірі 2047,84 грн. за період з 01.03.2004 р. по 26.02.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Виробничого управління житлово-комунального господарства 3% річних у розмірі 564,09 грн. за період з 01.03.2004 р. по 26.02.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 123,68 грн. по рахунках за період з 01.03.2004 р. по 26.02.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили відповідальність Абонента за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Так, відповідно до Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005 р. з 10 серпня 2005 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 9,5%.
Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 123,68 грн. по рахунках за період з 01.03.2004 р. по 26.02.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповаідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.06.2007 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства (97505 АР Крим, Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Стадіонна, 25, код ЄДРПОУ 30535068, п/р 26000258345001 в КРУ «Приватбанк» МФО 384436) на користь Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 260018814 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 11016,73 грн. основного боргу, 2047,84 грн. інфляційних витрат, 564,09 грн. річних, 123,68 грн. пені, 137,52 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.