Справа №6632 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова СВ.
РІШЕННЯ Іменем України
11 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М.
суддів Лук'янової С.В., СоломахиЛ.І.
при секретарі Жуковій О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 і відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, апеляційний суд
встановив:
У квітні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку. В обґрунтування позову позивач вказав, що з 1990 року по 8 серпня 2003 року він працював у ДВАТ „Шахта "Жданівська" ДП ДХК „Жовтеньвугілля" і був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України. Загальний стаж його роботи понад 20 років. Під час праці у гірничій промисловості він придбав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології у стадії загострення; емфізему легенів, легеневу недостатність. 7 липня 2003 року було складено акт розслідування професійного захворювання. Висновком МСЕК від 5 серпня 2003 року йому встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 40% і третя група інвалідності безстроково. Відповідачем призначені і виплачуються суми у відшкодування шкоди: одноразова допомога і щомісячні платежі, але не призначена сума у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою професійної працездатності. У зв'язку з професійним захворюванням він довгий час і неодноразово на рік лікується. Він не може виконувати будь-яку роботу, незначні навантаження викликають задишку, йому не вистачає повітря, що викликає у нього тяжкі фізичні, моральні, психічні страждання. Значно звузилося коло його знайомих, з якими раніше він підтримував дружні стосунки, спілкувався; більшу частину часу він вимушений лікуватися і знаходитися вдома. У зв'язку з професійним захворюванням вів не може працевлаштуватися, тому що не може витримати будь-які навантаження, виконувати будь-яку роботу. Він не може працювати на земельній ділянці, допомагати сім"ї у веденні домашнього господарства. Він не може існувати без ліків. Все це викликає у нього тяжкі психічні, фізичні, моральні страждання. Спричинену йому професійним захворюванням моральну шкоду він оцінює у 50 тисяч гривень і цю суму просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди (а.с.2-
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 12 тисяч гривень та судові витрати у сумі 300 грн., а всього 12300 грн. Цим рішенням встановлено, що позивач з 1990 року по 8 серпня 2003 року працював у ДВАТ „Шахта „Жданівська" ДП ДХК „Жовтеньвугілля". 7 липня 2003 року складено акт розслідування професійного захворювання позивача. 5 серпня 2003 року МСЕК встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності і третю групу інвалідності безстроково. Постановою відповідача від 22 серпня 2003 року позивачу призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги і щомісячних виплат. Проаналізувавши докази, суд прийшов до висновку, що позивач визнавав і продовжує визнавати моральні страждання, пов'язані з заподіянням шкоди здоров'ю, оскільки позивач вимушений постійно лікуватися; не може виконувати будь-яку роботу; незначні навантаження викликають задишку; значно звузилося коло його знайомих, з якими він раніше підтримував дружні стосунки, спілкувався; більшу частину часу він вимушений лікуватися, знаходитися вдома; він не може працевлаштуватися у зв'язку з професійним захворюванням, тому що не може витримувати будь-які навантаження; йому необхідно у теперішній час додавати додаткові зусилля для організації свого життя, у тому числі і психічні, щоб долати постійний фізичний біль, до якого неможливо звикнути. Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер і тривалість душевних і фізичних страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності. У відповідності до вимог ст..88 ЦПК суд стягнув з відповідача судові витрати у сумі 300 грн. (а.с.37-39).
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення Харцизького міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року в частині стягнутої на його користь суми і стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди п'ятдесят тисяч гривень через невідповідність висновків суду матеріалам справи; суд безпідставно зменшив розмір суми у відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з професійним захворюванням він довгий час лікується: з 1998 року постійно, по декілька разів на рік проходить курси лікування з приводу хронічного обструктивного бронхіту; втратив 40% професійної працездатності; не може виконувати будь-яку роботу; звільнений з роботи за станом здоров'я; незначне фізичне навантаження викликає задишку; його визнано інвалідом третьої групи, але його ніхто не приймає на роботу; він зовсім не може працювати; звузилося коло його знайомих: більшу частину часу він змушений лікуватися або знаходитися вдома; не може допомагати сім'ї по господарству. Все це викликає у нього тяжкі психічні, моральні, фізичні страждання. Тому у відшкодування моральної шкоди він просить стягнути п'ятдесят тисяч гривень (п.с.40-41).
В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку ставить питання про скасування рішення Харцизького міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року і просить ухвалити нове рішення по суті позовних вимог через порушення судом норм процесуального права і необґрунтованість рішення суду. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому не існує правових підстав для стягнення на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди. Крім цього, суд не з'ясував всіх обставин справи із застосуванням змагальності та дослідження доказів; не обґрунтував рішення; позивач не надав доказів у підтвердження позовних вимог; суд не обґрунтував чому він одні докази прийняв, а інші відхилив; запереченням відповідача не дана належна оцінка (а.с.43-45).
В апеляційному суді позивач повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги і не визнав апеляційну скаргу відповідача; представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача і не визнав доводи апеляційної скарги позивача.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 22 травня 2006 року - зміні через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт позивачу вперше МСЕК була встановлена 5 серпня 2003 року у розмірі 40% безстроково (а.с.7, 12-13). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те , що позивачем не було надано відповідних доказів у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, виходячи з наступного. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с. 14-16), акт розслідування професійного захворювання від 7 липня 2003 року (а.с.7), довідка МСЕК від 5 серпня 2003 року (а.с. 12, 13), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 17-30), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 5 серпня 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги і щомісячних виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата і одноразової допомоги, і щомісячних платежів, і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч. 1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 5 серпня 2003 року.
Апеляційний суд не приймає довід представника відповідача про те, що Харцизьким міським судом 22 травня 2006 року було розглянуто десять справ про відшкодування моральної шкоди за позовами до відповідача і тому представник відповідача не мав можливості належним чином підготуватися до розгляду справи, через наступне. 22 травня 2006 року представник відповідача не заявляв клопотання про відкладення справи у зв'язку з відсутністю належної підготовки до розгляду справи, що підтверджує протокол судового засідання від 22 травня 2006 року (а.с.36); зауваження на протокол судового засідання відповідач не подавав, що підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні такі зауваження.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і тривалість душевних і фізичних страждань позивача, ступень втрати позивачем професійної працездатності, неможливість виконувати будь-яку роботу; незначні навантаження викликають у позивача задишку, більшу частину часу позивач вимушений лікуватися, знаходитися вдома; через захворювання звузилося коло його знайомих, з якими він постійно підтримував дружні стосунки і спілкувався; у зв'язку з професійним захворюванням позивач не може працевлаштуватися, тому що не може витримати будь-які навантаження; для організації свого життя позивачу необхідно докладати додаткові зусилля, у тому числі і психічні, щоб долати постійний фізичний біль. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 12 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції у відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи при вирішенні судом позову в частині права позивача на відшкодування йому моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, і суми, стягнутої у відшкодування вказаної шкоди. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і підстав для його скасування в частині стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 12 тисяч гривень немає.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції від 22 травня 2006 року підлягає зміні в частині стягнутої на користь позивача суми судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, через наступне.
Згідно п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України одним із видів судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, є витрати на правову допомогу.
Довідка юридичної консультації міста Харцизька від 22 травня 2006 року підтверджує, що позивачем сплачено вказаній юридичній консультації 300 грн. за ведення його справи за позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди (а.с.34). Відповідно вимогам ч.2 ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно п.2 розділу X1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України частина 2 статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом; до цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. У теперішній час граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Згідно підпункту 1 пункту 1 додатку до вказаної постанови Кабінету Міністрів України витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Станом на 22 травня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати складав 350 грн. і тому за годину роботи з надання позивачу правової допомоги підлягає виплаті 140 грн. (350 грн. х 40%). Протокол судового засідання від 22 травня 2006 року підтверджує, що 22 травня 2006 року адвокат ЮК міста Харцизька приймав участі у розгляді вказаної цивільної справи; справа розглядалася протягом 30 хвилин (а.с.35, 36). Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу підлягає стягненню 70 грн. (140 грн. : 60 хвилин х 30 хвилин). Тому у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд прийшов до висновку про зміну рішення суду першої інстанції від 22 травня 2006 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 316 , 317, 319 ЦПК України , апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу позивача Олеськів І.М. відхилити; апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизкку задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 22 травня 2006 року змінити у частині суми, стягнутої на відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на користь ОСОБА_1 70 грн.; в іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .