ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
18.06.2007 | Справа №2-15/7013-2007 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, код ЄДРПОУ 03348117)
До відповідача Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 30909683)
Про стягнення 270088,45 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Шеховцова С.С., довіреність № 3720 від 01.11.2006 р., у справі
Від відповідача - Чернега О.С., довіреність № 2 від 03.01.2007 р., у справі
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» про стягнення 270088,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті наданих позивачем послуг за договором на транспортування природного газу № 211 від 10.11.2006 р., через що заборгованість Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» перед Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» складає 255069,02 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1944,64 грн., 3815,90 грн. інфляційних втрат, 9258,89 грн. пені.
Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої просить стягнути з відповідача 253225,52 грн. основного боргу, у зв’язку з тим, що 29.05.2007 р. відбулося зарахування зустрічних вимог відповідача у розмірі 1843,50 грн.
Суд приймає вказану заяву до розгляду.
Представник відповідача судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву визнав суму заборгованості у розмірі 253225,52 грн., в частині стягнення суми штрафних санкцій просить суд у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
10.11.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (Газотранспортна організація) та Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» (Споживач) був укладений договір на транспортування природного газу № 211. (а.с.7-11 )
Згідно пункту 1.1 Договору Газотранспортна організація зобов’язується транспортувати природний газ (газ) по своїм газовим мережам до комерційного вузла обліку газу Споживача в 2006 році у обсязі 41880 тис.куб.м.
Споживач зобов’язується прийняти газ та оплатити транспортні послуги у обсягах, передбачених пунктом 1.1 Договору. (пункт 1.3 Договору).
Згідно з пунктом 2.2. Договору Газотранспортна організація щомісячно до 2 числа місяця, наступного за звітним, разом зі Споживачем та Постачальником оформлюють тристоронній акт про кількість використаного газу за місяць. Зазначений акт являється підставою для остаточних розрахунків за транспортування природного газу з Газотранспортною організацією. (пункт 2.2 Договору)
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна транспортування однієї тисячі куб.метрів природного газу складає з ПДВ – 51,60 грн. Загальна сума договору складає 2161008,00 грн.
Відповідно до пункту 5.3. Договору оплата за послуги по транспортуванню газу Споживач здійснює рівномірними платежами подекадно за два банківських дні до настання 1-го, 11-го, 21-го числа місяця в гривнях грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати. Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа наступного за розрахунковим.
Строк дії вказаного Договору обумовлений пунктом 9.1. Договору та становить в частині надання послуг по транспортуванню газу з 01.11.2006 р. по 31.12.2006 р., а в частині розрахунків – до його повного виконання Споживачем.
Позивачем були виконані свої обов’язки за договором, що підтверджується складеними та підписаними обома сторонами Актами:
Акт виконаних послуг з транспортування природного газу від 31.12.2006 р. на суму 1093348,07 грн. (а.с 17)
Акт виконаних послуг з транспортування природного газу від 31.11.2006 р. на суму 669040,75 грн. (а.с.16 )
Тобто, послуги з транспортування газу були отримані відповідачем, про що свідчать підписані Акти.
Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 255069,02 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої просить стягнути з відповідача 253225,52 грн. основного боргу, у зв’язку з тим, що 29.05.2007 р. відбулося зарахування зустрічних вимог відповідача у розмірі 1843,50 грн., про що свідчить залучена до матеріалів справи заява про залік зустрічних однорідних вимог. (а.с. 50)
Судом вказана заява задоволена, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Справа розглядається з урахування змінених позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 253225,52 грн. заборгованості за надані послуги за Договором на транспортування природного газу № 211 від 10.11.2006 р., через що вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» заборгованості у розмірі 253225,52 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 3815,90 грн. та 3% річних у розмірі 1944,64 грн.
Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо строків остаточного розрахунку у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» інфляційних витрат у розмірі 3815,90 грн. за період з 11.01.2007 р. по 20.03.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» 3% річних у розмірі 1944,64 грн. за період з 11.01.2007 р. по 20.03.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Так, суд зазначає на посилання відповідача щодо звільнення його від штрафних санкцій, що згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань, в тому числі як штрафні санкції.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 9258,89 грн. за період з 11.01.2007 р. по 20.03.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Згідно з Листом НБУ №14-011/1373-6039 від 06.06.2006 р. з 10 червня 2006 р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5%.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 9258,89 грн. за період з 11.01.2007 р. по 20.03.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 30909683, р/р 26003013708000 в АКІБ «Укрсоцбанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, код ЄДРПОУ 03348117, р/р 26007054900922 в КРУ Приватбанк МФО 384436) суму заборгованості у розмірі 253225,52 грн., 1944,64 грн. річних, 3815,90 грн. інфляційних втрат, 9258,89 грн. пені, 2700,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.