ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
21.06.2007 | Справа №2-15/7722-2007 |
За позовом Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму (98612 АР Крим м. Ялта, вул. Кривошти, 27, код ЄДРПОУ 03348005)
До відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, б. 4А, код ЄДРПОУ 02648343)
Про стягнення 283198,11 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Вербицька Т.А., довіреність № 3/ю від 03.01.2007р., у справі
Від відповідача – Петрова І.А., довіреність вих. № 1001 від 21.06.2007 р., у справі
Обставини справи: Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» про стягнення 283198,11 грн. за договором № 1091 від 11.10.2002 р. на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, з яких: 240578,02 грн. – основний борг, 10415,83 грн. – 3 % річних, 32204,26 грн. – інфляційних витрат.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 1091 від 11.10.2002 р. надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов’язки за договором щодо оплати наданих послуг виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 240578,02 грн. та нарахування 3% річних та інфляційних витрат, й позивач змушений звернутися до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечував, суму заборгованості перед Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму визнає в повному обсязі.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
11 жовтня 2002 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (Водоканал)(позивач) та Комунальним підприємством «Ялтакурорттеплоенерго» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 1091 на постачання|відпуск| води з|із| комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію.(а.с. 4).
Згідно зі статутом відповідача (а.с.63-71) Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» засноване на комунальній власності Ялтинської міської ради на підставі рішення 1-ї сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання № 25 від 21.04.2006 р., є правонаступником усього майна, прав та обовязків колективного підприємства «Ялтакурорттеплоенерго», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 943 (1) від 27.12.1991 р. «Про реєстрацію й перереєстрацію санаторно-курортних установ».
Відповідно до пункту 1 Договору позивач приймає на себе зобов’язання постачати питну|відпуск| воду з|із| комунального водопроводу та надавати послуги по водовідведенню, а відповідач зобов’язується сплачувати за отримані послуги.
Пунктом 8 Договору передбачено, що Абонент зобов’язаний отримувати рахунки за використану воду та послуги по каналізації в абонентському відділі Водоканалу та сплачувати їх протягом 5 банківських днів з моменту отримання.
Згідно з пунктом 19 Договір укладається строком до жовтня 2005 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви від однієї зі сторін про відмову від Дійсного Договору.
Сторонами таких доказів суду не представлено, отже, суд приходить до висновку, що даний Договір є чинним.
Позивач обов’язки за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується рахунками № 1091 (а. с.55-58).
Відповідно пункту 12.9 Правил користування системами комунального водопостачання й водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом № 65 Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 р., рахунки або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами в п’ятиденний строк після їхнього пред’явлення позивачем. Вказане положення закріплене також і пунктом 8 Договору.
Відповідачу щомісяця пред’являлися рахунки на оплату, в яких вказувалось про обсяг наданих послуг, тарифи і загальна сума, яка підлягає сплаті.
Однак, відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим рахункам не виконував належним чином та в повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 240578,02 грн. за період з 01.11.2005 р. по 31.12.2005 р., що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги, що судом під час розгляду наявності заборгованості Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» за отримані послуги за договором № 1091 від 11.10.2002 р. на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію встановлена належним чином підтверджена у розмірі 240578,02 грн. за період з 01.11.2005 по 31.12.2005 р., а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 32204,26 грн. та 3% річних у розмірі 10415,83 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» інфляційних витрат у розмірі 32204,26 грн. за період з 01.11.2005 р. по 01.05.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» 3% річних у розмірі 10415,83 грн. за період з 01.11.2005 р. по 01.05.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
За приписами статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідачем таких обставин суду не представлено.
Згідно частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Витрати по оплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу| України.
Пунктом 10 Роз’яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/611 від 23.08.1994 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.
Судом не вбачається обґрунтованих підстав для скасування заходів із забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду від 07.06.2007 р., оскільки обставини, які призвели до вжиття таких заходів не відпали на момент винесення рішення.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 78, 82-84 Господарського процесуального кодексу| України, суд –
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» (98604, АР Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, б. 4А, код ЄДРПОУ 02648343, р/р 2600431509001 у УСБ м. Ялта МФО 324270) на користь Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, р/р 26003300081001 у ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, код ЄДРПОУ 03348005), 240578,02 грн. основного боргу, 10415,83 грн. – 3 % річних, 32204,26 грн. інфляційних витрат, 2831,98 грн. державного мита та 118,00 грн. розходів за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.