ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 р. | № 2-10/932-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. –головуючого,
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
за участю представників від: |
позивача: не з'явився |
відповідача: не з'явився третьої особи: не з'явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" |
на рішення та на постанову | Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2007 року Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 року |
у справі | № 2-10/932-2007 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" |
до | Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" |
за участю третьої особи без самостійних вимог | Державного підприємства "Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" |
про | стягнення 72 120, 40 грн., |
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2006 року позивач - орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - дочірнього підприємства "Кримавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 72 120,40 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.02.2007 року (суддя Тітков С.Я.) позов орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" задоволено. Стягнуто з ДП "Кримавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОП "Кримтеплокомуненерго" 68460,33 грн. основного боргу, 2440,40 грн. інфляції, 1219,67 грн. – 3 % річних, 721,21 грн. державного мита і 118 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що не відносяться до справи, оскільки, умовами Договору передбачено, що, у випадку неспівпадіння показників між механічним імпульсним розходоміром і електронним обчислювачем, розхід теплоенергії повинен визначатися розрахунковим шляхом - не має жодних обумовок, пов'язаних з неналежним виконанням ОП "Кримтеплокомуненерго" своїх обов'язків за Договором. Крім того, суд зазначає, що стягувана позивачем сума є заборгованістю по розрахункам, а не штрафом.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів: Щепанська О.П, Пропокопанич Г.К., Гоголь Ю.М.) рішення Господарського суду АР Крим залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення першої інстанції від 13.02.2007 року та постанову апеляційної інстанції від 07.05.2007 року частково і прийняти нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що судові рішення винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для їх скасування.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень частини другої статті 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
За змістом статті 84 ГПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення” із змінами та доповненнями, роз’яснення Вищого арбітражного Суду України від 10.12.1996р. № 02-5/422 “Про судове рішення” із змінами та доповненнями, рішення суду повинне бути чітким, зрозумілим, законним і обґрунтованим, переконливим і однозначним, безумовним і безальтернативним.
Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем було укладено договір № 1698 від 01.12.2005 року (далі –Договір) на відпуск теплової енергії, згідно з яким, ОП "Кримтеплокомуненерго" зобов'язалося відпускати для ДП "Кримавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" теплову енергію в вигляді отоплення та підігріву води в необхідних для користувача об'ємах, а користувач в свою чергу зобов'язаний прийняти теплову енергію в об'ємах, визначених даним Договором та оплатити її за встановленими тарифами і в строки, передбачені Договором.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, неустойки та збитків за несвоєчасне виконання зобов’язання відповідачем за Договором.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що розходомір пройшов перевірку в державному підприємстві "Кримський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації", був виправлений, а наявні в його роботі погрішності є допустимими. Крім того, суди посилаються на необґрунтованість й інших доводів відповідача щодо порушення позивачем умов Договору.
Колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи даний спір, у порушення норм процесуального права статей 32-34, 36, 38, 43 ГПК України, зробили висновки, що ґрунтуються на неповно з’ясованих обставинах, та прийняли рішення, які не відповідають вимогам статті 84 ГПК України.
Так, судам, слід було з’ясувати питання про те, який обсяг теплової енергії було фактично поставлено відповідачу за умовами укладеного договору в спірний період, а звідси, й обґрунтування розміру заявлених вимог. Крім того, належало ретельніше перевірити доводи обох сторін, що мають правове значення для вирішення спору, та навести правове обґрунтування прийняття чи відхилення зазначених доводів відповідно до вимог статті 84 ГПК України.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду вказаним вимогам не відповідають, оскільки мотивувальна частина рішення та постанови не містить посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, та на підставі яких задоволені позовні вимоги ОП "Кримтеплокомуненерго".
В основу постанови Севастопольського апеляційного господарського суду покладено перелік встановлених Господарським судом АР Крим фактів і на їх підставі зроблено загальний висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарським судом АР Крим від 13.02.2007 року без змін.
Правовий висновок про обґрунтованість позовних вимог та підстави стягнення коштів з відповідача у рішенні місцевого та постанові апеляційного суду не наведено, що є об'єктивною підставою для висновку про те, що прийняті рішення та постанова необґрунтовані та незаконні.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають статтям 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення".
В зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 травня 2007 року у справі № 2-10/932-2007 скасувати.
3. Справу № 2-10/932-2007 передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя: Т.В. Добролюбова
Судді: Т.Г. Гоголь
В.О. Швець