ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 р. | № 16/3 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. –головуючого,
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
за участю представників від: |
позивача: не з'явився |
відповідача: не з'явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство "Ківі" |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 р. |
у справі | № 16/3 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-технічне підприємство "Ківі" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російська хімічна компанія” |
про | стягнення 19 757, 28 грн. |
В С Т А Н О В И В:
У січні 2007 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Ківі" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-російська хімічна компанія" про стягнення 19 759, 28 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27 березня 2007 року (суддя Азарова З.П.) позовні вимоги ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" задоволено частково, стягнено з ТОВ "Українсько-російська хімічна компанія" на користь ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" пеню в розмірі 3 148, 68 грн., 102 грн. державного мита та 18, 80 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване посиланнями на недоведеність позивачем завданих йому, внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, збитків та моральної шкоди та на статтю 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року (колегія суддів у складі: Дзюби О.М. –головуючий, Акулова Н.В., Гези Т.Д.) апеляційні скарги ТОВ "Українсько-російська хімічна компанія" та ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" - залишені без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем в повній мірі не доведено наявності умов, за яких виникає цивільно-правова відповідальність, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно відмовив у вимогах позивача, в частині відшкодування збитків та моральної шкоди, керуючись статтею 33 ГПК України.
В касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області та постанову Донецького апеляційного господарського суду частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" задовольнити повністю.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення та постанова господарських судів прийняті з дотриманням вимог процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2006 року між ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" та ТОВ "Українсько-російська хімічна компанія" був укладений договір поставки № 53 (далі - Договір), відповідно до якого, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар за специфікацією у строк до 40 календарних днів з моменту попередньої оплати вартості товару. Загальна сума поставки товару складає 41 429, 96 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог, передбачених Кодексом та іншими актами цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Апеляційним судом встановлено, що договірні зобов'язання щодо попередньої оплати вартості товару ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" виконані у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 553 від 19.07.2006 року на суму 41 429, 96 грн. Тоді як відповідачем, взяті на себе договірні зобов'язання виконані неналежним чином - товар був поставлений з порушенням строку, а саме 16.10.2006 року, що відповідно до статті 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.1 Договору, у випадку порушення строку поставки товару більше ніж на 10 днів, ТОВ "Українсько-російська хімічна компанія" виплачує покупцю - ТОВ "Науково-технічне підприємство "Ківі" пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,2 % від суми непоставленого в установлений строк товару.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Однак, згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони за договором можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та регулювати відношення між собою на свій розсуд. На підставі чого, апеляційний суд дійшов до висновку, що встановлений договором розмір пені, а відтак, нарахована позивачем сума 3 148 68 грн. - правомірно задоволена судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про стягнення знижки вартості товару у сумі 2 071, 50 грн., колегія судді погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких, укладеним Договором сторони не передбачили умови знижки на вартість товару, а копія листа № 37 від 19.09.2006 року, на який посилається позивач, не може вважатися доказом заявлених вимог в частині стягнення знижки 5 %, оскільки вказаний лист належить розцінювати як спробу змінити умови договору однією з сторін. Тоді як, згідно з статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови позивачу від задоволення його вимоги щодо стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку у сумі 4537,10 грн., завданих йому внаслідок невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару за Договором. Позивачу в обґрунтуванні даної вимоги необхідно було встановити причинно-наслідковий зв'язок між простроченням виконання договірного зобов'язання відповідачем та простроченням позивача за договором № 4 від 21.06.2006 року з ЗАТ СК "Авліта", на що посилається скаржник. Крім того, відповідно до частини другої статті 623 ЦК України на кредитора покладається обов'язок доказати розмір збитків, які спричинені йому порушенням зобов'язання. При цьому, позивач повинен не тільки підрахувати розмір спричинених збитків, але й підтвердити їх документально, в матеріалах даної справи такі докази відсутні.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди не має підстав для задоволення, адже закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи. З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Донецької області в порядку статті 38 ГПК України витребовував від позивача додаткові докази в обґрунтування заявлених збитків та моральної шкоди, що позивач не виконав (а.с.59, 73).
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, а тому є законними та обгрунтованими.
Водночас, відповідно до ст. ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права при винесенні оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.
На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Ківі" залишити без задоволення.
2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 27 березня 2007 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року у справі № 16/3 залишити без змін.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Судді: Гоголь Т.Г.
Швець В.О.