КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-10627/08 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"29" липня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Державного підприємства «Вінницяхліб»відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Ойл трейд»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 4 від 20.10.2005 року із змінами, № 1 від 16.10.2005 року та № 3 від 01.08.2005 року, що були укладені між відповідачами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися ними у відповідності до вимог статей 203, 234 ЦК України та статті 207 ГК України.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегією суддів встановлено, що позивачем проведено позапланову документальну перевірку ДП «Вінницяхліб»ВАТ «Концерн Хлібпром»(далі –Відповідач-1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 01.07.2006 року, за результатами якої складено акт № 900/2320/32603993 від 23.04.2008 року (т. 1 а.с. 44-93). З зазначеного акту вбачається, що в період, який охоплювався перевіркою, Відповідач-1 здійснював експорт зерна із залученням підприємств комісіонерів та саме за наслідками отриманих в межах даної перевірки відповідей, позивач припустив відсутність взаємовідносин між Відповідачем-1 та ТОВ «Вектор Ойл трейд»(далі –Відповідач-2), що і стало підставою для з звернення до суду з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань між останніми.
01.08.2005 року та 20.10.2005 року між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 укладено договори купівлі-продажу № 3 та № 4, відповідно до яких Відповідач-2 зобов'язався продати відповідачу-1 ячмінь фуражний та пшеницю 5-6-го класу українського походження врожаю 2005 року.
Відповідно до п. 3.2 даних договорів право власності на товар переходить від продавця –ТОВ «Вектор Ойл трейд»до покупця –ДП «Вінницяхліб»ВАТ «Концерн Хлібпром»з моменту підписання акту приймання передачі, який є невід'ємною частиною відповідних договорів.
23.08.2005 року відповідачами, як сторонами договору купівлі-продажу № 3 від 01.08.2005 року був складений акт приймання-передачі № 1 2250 тон фуражного ячменю на загальну суму 1819665 грн.
Оплата отриманої продукції у відповідності до п. 5.1 спірних договорів проведена Відповідачем-1 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача-2 в загальній сумі 1819665 грн., зокрема, 21.08.2005 року на суму 1510000 грн., 07.09.2005 року на суму 282318,75 грн., 08.09.2005 року на суму 27346,25 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку Відповідача-2 (т. 1 а.с. 192, 194, 195).
Аналогічні операції були здійснені сторонами при купівлі-продажу пшениці 5-6-го класів за спірним договором № 4 від 20.10.2005 року з додатковою угодою до нього від 16.11.2005 року. Зокрема, на підставі актів приймання-передачі № 1 від 31.10.2005 року, № 2 від 03.11.2005 року, № 3 від 17.11.2005 року, № 4 від 17.11.2005 року (т. 1 а.с. 14-17) Відповідачем-2 була передана у власність Відповідача-1 пшениця 5-го класу українського походження врожаю 2005 року загальною кількістю 991,74 тон та вартістю 631468,54 грн. з ПДВ та пшениця 6-го класу цього ж походження загальною кількістю 2576,645 тон та вартістю 1583433,71 грн. з ПДВ. Підтвердженням отриманого товару слугують видаткові накладні на загальну вартість придбаного зерна в сумі 2214902,25 грн. (т. 2 а.с. 6, 7, 8, 12), а доказами проведених розрахунків Відповідача-1 на цю ж суму є банківські виписки по рахунку Відповідача-2 (т.2 а.с. 197-199, 201-204).
З матеріалів справи вбачається також подальший рух зазначеного товару, який реалізований Відповідачем-1 на експорт шляхом укладення договорів комісії з товариством з обмеженою відповідальністю «Савгрейн».
Позивач звернувся до суду з тих підстав, що на його думку господарські зобов'язання за спірними договорами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними у відповідності до статей 203, 234 ЦК України та статті 207 ГК України, тобто вважає дані правочини фіктивними.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків. А отже, звертаючись до суду з позовом про визнання договорів фіктивними, позивач має довести відсутність таких намірів в усіх сторін спірних договорів.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Матеріали справи свідчать, що спірні договори купівлі-продажу зернових культур не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, товар, що був їх предметом, не виключено законом із цивільного обігу, на момент їх укладення обидві сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а отже, володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення та договірні зобов'язання ними виконано належним чином та в повному обсязі, тобто правові наслідки, що обумовлені ними, настали.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що при укладенні спірних договорів відповідачами не додержано вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які встановлені ст. 203 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці – залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.