КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-37/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кондратюк В.І.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" липня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Вечер А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 07 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів невиплачену щомісячну грошову допомогу та доплату до заробітної плати за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 1996-2008 роки в сумі 1007,40 грн. та 31872,00 грн. відповідно.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 07 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів неправомірними. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_3 щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.11.2007 року по 31.12.2007року в сумі 363,2 грн. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомир на користь ОСОБА_3 доплату до заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.09.1996 року по 31.12.2005 року, з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.06.2008 року по 31.07.2008 року в сумі 36491,5 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач проживають в зоні гарантованого добровільного відселення та має право на підвищення до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції закону, чинній до 01.01.2008 року.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
Проте, вказані виплати проводились в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Відповідач також керувався п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати допомоги в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Розглядаючи питання про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю за 1996-2004 роки, колегія суддів виходить з того, що на момент виникнення спірних відносин процесуальним законом, який встановлював строк на оскарження в судовому порядку рішень органу державної влади, був Цивільний процесуальний Кодекс України 1963 року. Статтею 248-5 зазначеного Кодексу було передбачено, що скаргу може бути подано до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Цією ж статтею також встановлено, що пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин. Судовою колегією не встановлено поважних причин для поновлення пропущеного строку, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог за 2005 рік, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», встановлено розмір мінімальної заробітної плати у період виплати доплат до пенсій за 2005 рік.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату доплат позивачу за 2005 рік, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2005 року № 836, враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру даної доплати позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в цій частині на відповідність Конституції та законів України не переглядався, а тому відповідачем була проведена виплата вказаної допомоги у повному обсязі, в зв’язку з чим позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до частини 2-ї якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, позовні вимоги за 2005-2006 роки не підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги за 2007-2008 роки, колегія суддів виходить з наступного.
Виплачуючи доплату до заробітної плати в цей період, відповідач керувався п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати допомоги в розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), підпункти 8, 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»втратили чинність з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за періоди з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України та вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира –задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 07 квітня 2009 року –скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_3 невиплачені суми щомісячної грошової допомогу, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за періоди з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_3 невиплачені суми доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за періоди з 01.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.