ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.08.2007 | Справа №2-16/18719-2006А |
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Практик» (98600, м. Ялта, вул.. Червоноармійська, 48, кв. 22)
До відповідача – Державної податкової інспекції в м. Ялта АРК (98600, м. Ялта, вул.. Васильєва,16)
Про визнання податкового повідомлення – рішення нечинним
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Твердюков Є.М. – представник, дов. б/н від 22.11.2006 року
Від відповідачів – Володькін С.А. – гол. держ. под. інспектор, дов. № 2285/9/10-0 від 04.05.2006 року; Вінник М.Ю. – гол. держ. под. ревізор – інспектор, дов. № 1072/9/10-0 від 01.02.207 року
Суть спору - Позивач - ТОВ «Практик», м. Ялта звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача ДПІ в м. Ялті про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті № 003632301/0 від 09.11.2006 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приймаючи спірне податкове повідомлення – рішення на підставі п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами», ДПІ в м. Ялті порушила вимоги закону, адже висновок про заниження позивачем податкових зобов’язань в даному випадку не був обґрунтований документально. Висновок ДПІ про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2005 року суми податку, який сплачений ТОВ «Аркона» в ціні товарів (послуг), оскільки статутні документи та свідоцтво платника податків останнього визнані в судовому порядку недійсними, є безпідставними та не відповідає вимогам закону.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що визнання статутних документів та свідоцтва платника податків ТОВ «Аркона» з подальшим скасуванням державної реєстрації є підставою для висновку про незаконне включення ТОВ «Практик» до суми податкового кредиту з ПДВ сум, сплачених ТОВ «Аркона» в ціні товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Аркона», адже останнє не сплачувало ПДВ до бюджету, відтак відповідач вважає, що позивач не мав права за наслідками квітня 2005 року включати до складу податкового кредиту з ПДВ суму 839437,56 грн.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку ст. 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 27.08.2007 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
02 листопада 2006 року Державною податковою інспекцією в м. Ялті була проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Практик» по взаємовідносинах з ТОВ «Аркона» за квітень 2005 року за результатами якої складено акт № 2516/23-0/32198850/75.
Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Практик» у розмірі 1 259 156 грн. та винесено податкове повідомлення – рішення від 09.11.2006 року № 0003632301/0.
Вказані висновки акту мотивовані тим, що позивач ТОВ «Практик» в перевіряємо му періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Аркона», який за договором № 5/1 від 28.12.2004 року надавав ТОВ «Аркона» юридичні консультації та інші послуги в період з 29.12.2004 року по 26.01.2006 року. Однак, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.05.2006 визнані недійсним статут ТОВ «Аркона», зареєстрований Печерським районом м. Києва за № 19207 від 09.07.2003 року, та анульовано свідоцтво платника ПДВ № 39042083 від 01.08.2003 року.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до частини 2 вище зазначеного підпункту Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
В даному випадку податковим органом не оспорюється наявність в ТОВ "Практик" належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ "Аркона" за товари (послуги) в квітні 2005 року. Отже, висновок Інспекції про неправомірність включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ "Аркона" в ціні товарів та послуг в квітні 2005 року є за таких умов хибним.
Що ж до заперечень відповідача відносно визнання недійсними статуту та свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Аркона", то слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що на момент укладення договору ТОВ «Аркона» перебувало в Єдиному державному реєстрі, та відповідно до відповіді на запит суду в Головному управлінні статистики в м. Києві від 27.12.2006 року станом на 27.12.2006 року у ЄДРПОУ значиться ТОВ «Аркона», та відповіді на запит суду від 15.02.2007 року в ГУС м. Києва станом на 19.03.2007 року в ЄДРПОУ значиться ТОВ «Аркона» ( ст.. справи 87).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону від 15 травня 2003 р. № 755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Визнання у судовому порядку установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Тобто, зміст наведених правових позицій полягає в тому, що такі угоди не визнаються недійсними автоматично в зв'язку з визнанням недійсними статутних документів та свідоцтва платника податків підприємства - продавця товарів (робіт, послуг);, визнання недійсними статутних документів та свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення виданих такою особою раніше податкових накладних; до внесення змін до Єдиного державного реєстру, котрі стосуються припинення підприємства, відомості про нього є достовірними.
Крім того, угоди між ТОВ «Практик» та ТОВ «Аркона» не визнанні в судовому порядку недійсними. Таких доказів ДПІ в м. Ялті суду всупереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало.
Визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податків ТОВ «Аркона» за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2006 року не тягне за собою автоматичне визнання угод між ТОВ «Практик» та ТОВ «Аркона», що відбулись до цієї дати, недійсними. Зазначене рішення Шевченківського районного суду м. Києва не позбавляє правового значення податкових накладних, які були видані до дати постановлення цього рішення. Наявність належним чином оформлених податкових накладних відповідачем не оспорюється.
До внесення змін до Єдиного державного реєстру відомості про ТОВ «Аркона» вважаються достовірними і по день розгляду спору в суді, адже відповідно до матеріалів справи ( ст.. справи 50, 85, 87, 96) ТОВ «Аркона» включено як юридична особа до Єдиного державного реєстру, його свідоцтво платника ПДВ не анульовано. Відповідач не довів при розгляді справи ані факт виключення ТОВ «Аркона» з реєстру ані факт анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Крім того, визнання у судовому порядку установчих документів підприємства, і свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними не є безумовною підставою для визнання недійсними договорів, укладених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагент за договором може нести відповідальність лише за наявності вини.
В порядку ст. 71 КАС України на позивачі лежить обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні -27.08. 2007 р.
Постанова оформлена та підписана відповідно до ст. 160 КАС України –04.09. 2007 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст. 94, ч.ч. 1-3 ст. 160, 162, 167 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити
2. Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті № 003632301/0 від 09.11.2006 року
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Практик» (98600, м. Ялта, вул.. Червоноармійська, 48, кв. 22) 03,40 грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.