Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2010 р. справа № 2а-16123/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
представника позивача Сергієнко О.Г.,
представника відповідача Цвіненко П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20465 від 14.06.2010, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010, -
В С Т А Н О В И В:
23.06.2010 ТОВ «Меркурій» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20465 від 14.06.2010, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.06.2010 декларантом ТОВ «Меркурій» було заявлено до митного оформлення церезин 75 у кількості 5,726 тн, - товар, що надійшов згідно контракту № 210708 від 21.07.2008 (із доповненнями), фактурна вартість якого склала 9161,60 доларів США. Митну вартість було визначено за методом 1 – за ціною угоди та включено витрати на доставку товару до кордону. Однак, відповідачем в митному оформленні товару було відмовлено, про що прийнято спірну картку відмови № 700000006/0/20465 від 14.06.2010, в якій також вказано на необхідність коригування митної вартості товару згідно рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010. Позивачем надавалися для митного оформлення всі необхідні документи на підтвердження ціни товару, але відповідач ці документи не врахував та дійшов помилкового висновку про неможливість визначення вартості товару за методом 1, чим порушив ст. 62 Конституції України, ст. 264-267 Митного кодексу України (далі за текстом – МК України).
Позивач вважає, що законодавством не встановлено право митного органу вимагати надання додаткових документів для визначення митної вартості товару, зокрема, документів, що підтверджують додаткові витрати і платежі за імпортований товар на користь продавця. Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, на яку посилається відповідач, визначає порядок декларування, який позивачем не порушувався. Крім того, МК України має вищу юридичну силу, ніж ця постанов, і тому вона у даному випадку не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару.
Просив позов задовольнити (а.с. 4-7).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що при розгляді наданих позивачем документів на етапі контролю митної вартості Східною митницею було встановлено, що заявлена митна вартість задекларованого товару значно нижча ніж митна вартість ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а саме – митна вартість товару «церезин 75», заявленого на умовах FCA PL Manie (Інкотермс 2000), складає 1,66 доларів США/кг, у той час, коли за інформацією ЄАІС ДМСУ митна вартість ідентичного товару, митне оформлення якого здійснене, складає 2,24 дол. США. Крім того, в травні 2009 року безпосередньо підприємством ТОВ «Меркурій» здійснено митне оформлення цього ж самого товару за митною вартістю 2,54 дол. США/кг. Крім того, Східною митницею були виявлені неточності у поданих документах. Отже, відповідно до приписів ст.ст. 45, 88 МК України, п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі за текстом – Порядок № 1766), позивачу було запропоновано надати додаткові документи. 14.06.2010 декларантом на декларації митної вартості було зроблено запис про відмову у наданні вказаних документів.
Ст. 265 МК України, п. 14 Порядку № 1766 надано право митному органу у разі ненадання декларантом в установлений термін додаткових документів визначити митну вартість на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Оскільки за методом 1 не було можливо визначити митну вартість товару, Східною митницею було застосовано метод 2, що обумовило прийняття спірних рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні. Крім того, позивач погодився із прийнятими рішеннями Східної митниці, оскільки надав для митного оформлення нову декларацію з урахуванням скоригованої митної вартості товару та сплатив митні платежі.
Законодавством передбачено у разі виникнення потреби в уточнені заявленої митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом випуск цих товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання декларанта шляхом плати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеної митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку, однак декларант ТОВ «Меркурій» таким порядком не скористався.
Вважає, що Східною митницею були вчинені дії та прийняті рішення відповідно до наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 31-37).
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
21.07.2008 між позивачем та компанією «DW Oil Trading GmbH» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 210708 про поставку позивачу (покупцю) парафіно-воскової продукції. До вказаного контракту між його сторонами були укладені додатки. Згідно з додатком № 11 від 25.05.2010 було визначено найменування товару – Церезин 75, умови поставки – FCA Manie, Польща, ціна товару – 1600 дол. США за 1 метричну тонну, загальна сума додатку – 9256,00 дол. США (а.с. 8-11, 12, 13).
11.06.2010 декларантом позивача ТОВ «Меркурій» була подана до Східної митниці вантажна митна декларація за формою МД-2, яка була зареєстрована під № 700000012/2010/007567 (а.с. 17-18), згідно з якою декларується товар «Церезин 75» вартістю 75081,47 дол. США.
Також 11.06.2010 декларант подав до Східної митниці декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 (а.с. 20-21), яка була зареєстрована митним органом під № 700000012/2010/007567, в якій заявив митну вартість товару – 9483,70 дол. США (75081,47 грн.). Судом встановлено та це не оспорюється сторонами у справі, що при визначені митної вартості товару позивач виходив із договірної (контрактної) вартості товару.
Східною митницею було відмовлено декларанту у розмитненні товару за заявленою вартістю та прийняті Рішення про визначення митної вартості товарів за методом 2 (на рівні митної вартості раніше оформлених ідентичних товарів) № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010 (а.с. 24) та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20465 від 14.06.2010 (а.с. 23).
Згідно з абз. 23 ст. 1 МК України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Ст. 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно приписів ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Як встановлено судом вище, що позивач під час здійснення митного оформлення імпортованого ним товару керувався методом 1. Разом з тим, на вимогу митного органу позивач не надав додаткових підтверджуючих документів як то передбачено ст. 249 МК України та п. 11 Порядку № 1766, та не вжив заходів щодо спростування обґрунтованих сумнівів митного органу щодо задекларованої ціни, що обумовило визначення митним органом митної вартості товару «Церезин 75» за методом 2, та прийняття відповідних рішення про визначення митної вартості цього товару і Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Крім того, як встановлено судом, позивачем після прийняття відповідачем спірних рішення про визначення митної вартості товару та картки відмови було подано нову декларацію та здійснено оплату митного збору за імпортований товар, за ціною, визначеною митним органом при здійсненні митного оформлення товару (а.с. 15). Тобто з визначеною за методом 2 ціною позивач фактично погодився.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо необґрунтованості витребування додаткових документів, оскільки вказаними вище положеннями законодавства вимагається від імпортера товарів наявність підтверджуючих документів саме на момент заповнення митної декларації та проведення митного оформлення імпортованого товару. Крім того, зазначене передбачає можливість проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Як вже зазначалося вище, позивач відмовився надавати відповідачу додаткові документи на підтвердження визначеної ним за методом 1 митної вартості товару, тобто відмовився скористатися наданим йому законом правом. Також позивач не скористався можливістю випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання декларанта шляхом плати до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеної митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку, як це передбачено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність його дій та правомірність прийнятих ним рішення про визначення митної вартості та картки відмови в митному оформленні товару, у зв’язку з чим відмовляє у задоволенні даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці про визнання дій протиправними, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20465 від 14.06.2010, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000631/1 від 14.06.2010 – відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 12 серпня 2010 року. Повний текст постанови складений та підписаний 17 серпня 2010 року.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Зеленов А. С.