Справа № 11-13/2009 Головуючий у суді 1-ї інстанції БОРЗОВ В.І.

УХВАЛА

іменем України

24 березня 2009 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого ЛЕСЯ В.І.,

суддів САЛІХОВА В.В.,

КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю заступника військового прокурора Запорізького гарнізону ВЕЛІКСАРА А.І.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на постанову заступника військового прокурора Запорізького гарнізону про порушення відносно них кримінальної справи, за апеляціями цих осіб на постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 23 лютого 2009 року,

установила:

7 лютого 2009 року заступником військового прокурора Запорізького гарнізону відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.

17 лютого 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили до суду зазначену постанову, вказуючи на те, що в ній відсутні вказівки про заподіяну шкоду, не зазначено, кому вона заподіяна, немає посилки на те, що у них був умисел на викрадення військового майна, тому просили скасувати постанову та відмовити в порушенні кримінальної.

Постановою судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 23 лютого 2009 року в задоволенні скарги відмовлено. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальна справа за ч. 2 ст. 410 КК України була порушена заступником військового прокурора Запорізького гарнізону обґрунтовано.

8 апеляції ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в порушенні кримінальної справи.

Справа № 11-13/2009 Головуючий у суді 1-ї інстанції БОРЗОВ В.І.

В обґрунтування своїх вимог апелянти зазначили, що суд першої інстанції відмовив в задоволені скарги без належної перевірки приводів та підстав для порушення кримінальної справи і не прийняв до уваги, що дані про скоєння злочину отримані незаконним шляхом. Крім того, апелянти зазначають, що суд не прийняв до уваги, що у них не було умислу на викрадення військового майна, а в постанові заступника військового прокурора Запорізького гарнізону відсутні вказівки про заподіяну шкоду, не зазначено, кому вона заподіяна.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В., думку прокурора про залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є повідомлення установ, організацій та безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд, згідно з ч. 13 ст. 236-8 КПК України, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Як вбачається з матеріалів провадження, заступником військового прокурора Запорізького гарнізону проводилась прокурорська перевірка додержання службовими особами військової частини А2985 законодавства щодо збереження військового майна. Отримавши 7 лютого 2009 року в Мелітопольському MB УМВС України протокол огляду місця події та пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про вивіз на автомобілі металевого лому з території військової частини, він виніс постанову про порушення відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.

Дослідивши матеріали прокурорської перевірки, враховуючи, що при порушені кримінальної справи не було допущено порушень загальних правил, яких необхідно дотримуватися при прийнятті такого рішення, військовий місцевий суд Дніпропетровського гарнізону 23 лютого 2009 року відмовив в задоволенні скарги цих осіб. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальна справа за ч. 2 ст. 410 КК України була порушена заступником військового прокурора Запорізького гарнізону за наявності для цього достатніх приводів та підстав, з дотриманням вимог процесуального закону.

Твердження апелянтів про те, що суд не дослідив належним чином матеріали справи, не з'ясував їх умисел на викрадення військового майна, наявність шкоди та не встановив кому її заподіяно, суперечить вимогам процесуального закону, оскільки вирішення цих питань здійснюється судом лише при розгляді кримінальних справ по суті.

Не може бути підставою для скасування постанови суду й посилання в апеляції, що процесуальний документ, а саме протокол огляду, який слугував одним з приводів до порушення кримінальної справи, отриманий незаконним шляхом, оскільки огляд автомобіля працівниками міліції проведений з порушенням вимог ст.3О Конституції України.

Як видно з матеріалів провадження, огляд автомобіля був проведений працівниками міліції відповідно до ст. 190 КПК України.

Що стосується статті 3О Конституції України, на яку посилаються апелянти, то ця норма Закону гарантує право недоторканості житла або інших будівель, до яких автомобіль не відноситься.

Тому твердження ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що дані про скоєння ними злочину органами досудового слідства отримані незаконним шляхом, є безпідставними.

З урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення суду про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Запорізького гарнізону є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 23 лютого 2009 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову заступника військового прокурора Запорізького гарнізону від 7 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. залишити без зміни, а їх апеляцію - без задоволення.