АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-Ц-244-Ф / 07    Головуючий суду першої інстанції                        Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції        Ломанова И.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів                                     Притуленко О.В.,

Мамасуєвої Л.О.

при секретарі                         Цендрі О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління освіти Керченської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з сином і стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом доОСОБА_2., третя особа - Управління освіти Керченської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з сином і стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач 5 та 12 серпня 2006 року перешкоджав виконанню рішення опікунської ради про встановлення часу побачень ОСОБА_1. із сином, чим завдав позивачці моральну шкоду, яку вона оцінює в 1 000 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 вересня 2006 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

На вказане рішення суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та представника відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи - виписки з протоколу від 10 серпня 2006 року (а.с. 5), рішенням опікунської ради виконавчого комітету Керченської міської ради від 2 серпня 2006 року ОСОБА_1. був наданий час для спілкування із сином -ОСОБА_3.,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в залежності від вихідних днів позивачки - або в суботу з 9 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., або з 9 год. 00 хв. суботи до 15 год. 00 хв. неділі, або з 9 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. неділі.

Показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7,    ОСОБА_8,   поясненнями   сторін   та   представника   третьої   особи   Іванової   І.Ц

встановлено, що 5 серпня 2006 року позивачка зі свідками прийшла до помешкання відповідача, якого у той час не було вдома. Батько відповідача відмовився віддати дитину позивачі, оскільки вона не надала документу, який би підтверджував її право на це. 12 серпня 2006 року о 9 год. 00 хв. позивачка зі свідками повторно прийшла до помешкання відповідача, якого у той час також не було вдома, і батько відповідача відмовився віддати дитину позивачі без батька дитини, оскільки син позивача відмовився від спілкування з матір'ю. Після термінового прибуттяОСОБА_2. з роботи позивачці була надана можливість забрати дитину для спілкування. На подальші, узгоджені з батьком дитини візити позивачки для спілкування з сином, зокрема 20 серпня 2006 року, відповідачем можливості для цього надаються (а.с. 32-36).

Відповідно до частини 3 статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Суд першої інстанції на підставі ретельного аналізу матеріалів справи дійшов обгрунтованого висновку про відсутність з боку відповідача перешкоджання позивачці спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, тому відмова у задоволенні позову є законною.

Колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, оскільки обставини спричинення моральної шкоди, зазначені ОСОБА_1. при поданні позову - психічні страждання та турбота про сина (а.с. 4) внаслідок протиправних дій відповідача, а під час розгляду апеляційного розгляду справи - погіршення здоров'я з наведеної причини, не були доведені нею.

Посилання апелянта на те, що судом не були враховані два випадки порушення її права на спілкування з дитиною - 5 та 12 серпня 2006 року, є помилковими і не відповідають матеріалам справи, відтак колегією суддів до уваги не беруться.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у апеляційній скарзі та матеріалах справи підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 вересня 2006 року - залишенню без змін.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 вересня 2006 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.