У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.07.10 Справа №3/23-пд-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Лолі Н.О.
за участю:
представників позивача: Сапіга В.В.;
представників відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 р. у справі № 3/23-ПД-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонавтотранс", м. Донецьк
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон
про зобов’язання укласти договір
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1786 від 06.07.2010 року справа № 3/23-ПД-10 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Яценко О.М.; суддів: Кагітіна Л.П. Шевченко Т.М..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
06.05.2010 року господарським судом Херсонської області прийнято рішення по справі № 3/23-пд-10 (суддя Людоговська В.В.). Зазначеним рішенням позов задоволено: зобов’язано ПП ОСОБА_2 укласти з ТОВ “Херсонавтотранс” договір про продаж квитків і надання послуг на автостанціях.
При прийнятті рішення суд послався на положення ГК України, Закону України „Про автомобільний транспорт”.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Херсонської області ФОП ОСОБА_2, м. Херсон оскаржує його до апеляційної інстанції. При цьому заявник апеляційної скарги, зазначає, що позивач не має відповідних документів про атестацію автостанції та договору з облдержадміністрацією на надання обов'язкових автостанційних послуг. Вважає, що пункти 3.1., 3.2. Договору необґрунтовані та суперечать вимогам чинного законодавства, які регулюють договірні відносини. Звертає увагу на той факт, що позивач займає монопольне становище та намагається через договірні стосунки впливати на фінансову діяльність перевізника і нав'язувати йому невигідні умови договору, якими зобов'язує сплачувати непередбачену жодним нормативним актом винагороду. Це стосується оспорюваних пунктів договору, якими позивач необґрунтовано намагається стягнути винагороду у розмірі 15%, зобов'язуючи підписати договір з такими пунктами і вимогами. Відповідно до бюджетного законодавства, уповноваженими органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг визначаються перевізники - одержувачі бюджетних коштів з якими укладаються відповідні договори на отримання бюджетних коштів. Зазначає, що відповідач не є одержувачем бюджетних коштів і не отримує компенсаційні виплати з державного бюджету за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Пункт 3.5. заявник апеляційної скарги вважає недоцільним та таким, що має бути виключений з договору, тому що видача водіям готівки не є додатковою послугою, а обов'язком позивача. Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 по справі № 3/23-ПД-10 повністю. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Херсонавтотранс»у повному обсязі.
08.07.2010 року до судового засідання в суді апеляційної інстанції від позивача надійшла заява, згідно якої ТОВ «Херсонавтотранс»повідомило, що 24 червня 2010 р. після довготривалих переговорів сторони дійшли порозуміння та на взаємовигідних умовах уклали договір № 121/02 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Херсонавтотранс». На сьогоднішній день між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Херсонавтотранс»відсутній спір, оскільки між сторонами укладений договір, але в іншій редакції ніж затверджена судом.
Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору або позивач відмовився від позову.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 78, 80 ГПК України, ТОВ «Херсонавтотранс»відмовляється від позовної заяви до СПД ОСОБА_3 та просить суд припинити провадження у справі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву. Пояснив, що відмова від позову саме в суді апеляційної інстанції обумовлена тим, що сторони дійшли згоди щодо умов договору лише 24.06.2010 року, тобто вже після прийняття рішення по даній справі від 06.05.2010 року, і договір який зобов’язано сторони укласти на підставі рішення буде мати пізнішу дату укладення, - з моменту набранням рішенням законної сили після перегляду справи в суді апеляційної інстанції. В той час, сторони влаштовує саме редакція договору, яку вони погодили 24.06.2010 року. Просить задовольнити заяву.
Заявник апеляційної скарги (відповідач) до судового засідання не з’явився. Але направив на адресу суду лист, яким підтвердив укладення договору від 24.06.2010 року.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.
Отже правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають.
Положення розділів I-X ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин , оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК України повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції.
Процедура відмови від позову регламентується статтею 78 ГПК України, відповідно до положень якої, відмова позивач від позову викладається в адресованій господарському суду заяві, що долучається до матеріалів справи. Із змісту зазначеної статті не вбачається обмежень, щодо стадії судового процесу, на якій позивачем може бути заявлено відмову від позову.
Відмова позивача від позову —це безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Однак відмова від позову не означає відмови від матеріального права як такого.
Колегія суддів наголошує, що судовий захист, від якого позивач відмовляється шляхом подання заяви про відмову від позову, включає в себе в тому числі, розгляд справи в апеляційному суді. А відтак колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову від позову, заявлену позивачем. При цьому колегією суддів з’ясовано, що відповідно до довіреності наданої представником позивача, останньому надано право відмови від позову. Відмова здійснена без будь-яких додаткових умов та є остаточною. Будь-чиї права та охоронювані інтереси внаслідок прийняття судом відмови від позову не порушені, оскільки між сторонами укладено договір, умови якого влаштовують обидві сторони, але він дещо відрізняється від редакції договору затвердженої судом.
З метою недопущення існування двох договорів в різних редакціях, які регулюють одні ті самі правовідносини (один затверджений рішенням суду по даній справі, інший укладений сторонами після прийняття рішення), з урахуванням принципу розумності та надання можливості позивачу реалізувати свої право відмови від судового захисту, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду по даній справі та припинити провадження по справі на підставі п.4 статті 80 ГПК України. Роз’яснити, сторонам, що наслідком припинення провадження по справі на підставі п.4 статті 80 ГПК України є неможливість потворного звернення до господарського суду зі спору між тими ж самими сторонами про той же предмет спору і з тих же підстав.
Водночас наявність ухвали про припинення провадження у справі у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням відповідного спору.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення господарського суду та припинення провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 80 п.4, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 р. у справі № 3/23-ПД-10 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 06.05.2010 р. у справі № 3/23-ПД-10 скасувати. Припинити провадження у справі.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Кагітіна Л.П. Шевченко Т. М.