Справа №22ц-3580 оскаржуване рішення ухвалено
Категорія: 37 під головуванням Михайленко А.В.
Доповідач Нікушин В.П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого:- Нікушина В.П.
Суддів: Гуцола П.П., Сороки Л.А.
При секретарі: Кирилюк Л.М.
За участю представників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лисенко Олени Михайлівни на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 травня 2010 року, ухвалене по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2010 року представник ОСОБА_7 звернувся в його інтересах в суд з вказаним позовом до ОСОБА_8
Мотивуючи позовні вимоги він посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла сестра його матері ОСОБА_10 Після смерті, якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Звернувшись з приводу прийняття спадщини в нотаріальну контору він взнав про наявність заповіту вчиненого 12.01. 2009 року на ім’я ОСОБА_8
Цей заповіт він вважає таким, що оформлено з грубим порушенням чинного законодавства, а тому з приводу визнання його недійсним, звернувся до суду
Покійна ОСОБА_10 протягом останніх років свого життя хворіла та перебувала на обліку в психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка в зв’язку з розладом психіки. Останнім часом в неї спостерігалась манія переслідування.
Суд першої інстанції, розглянувши позов, задовольнив його з посиланням на те, що на час вчинення та посвідчення заповіту були порушенні вимоги ч. 4 ст. 203 та ч. 4 ст. 1253 ЦК України щодо форми та посвідчення заповіту.
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_8, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лисенко О.М., яка посвідчувала оскаржуваний заповіт і оскаржили його в апеляційному порядку, з вимогою про скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_8, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції обґрунтував рішення обставинами, які в ході судового розгляду не досліджувались і не були встановлені.
Вирішуючи питання з приводу клопотання позивача про призначення посмертної судової психіатричної експертизи допустив порушення вимог процесуального закону, оскільки вирішив це питання без видалення до нарадчої кімнати і не постановив з цього приводу окремого процесуального документу у формі ухвали.
Окрім цього відповідачка, апелюючи рішення посилається на те, що в ході розгляду справи позивач не змінював підстав та предмету позову, але суд першої інстанції в порушення ст.ст. 10,11 ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, змінив підстави визнання заповіту недійсним самостійно.
Доводи апеляційної скарги приватного нотаріуса ґрунтуються на тому, що висновки суду з приводу визнання оспорюваного заповіту ґрунтуються на нормах права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин та на помилковому тлумаченні норм права, що визначають правила посвідчення заповіту.
Окрім цього приватний нотаріус вважає, що суд ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки її не було залучено до участі у розгляді, адже обставини посвідчення цього заповіту можливо встановити лише за її участі, оскільки заповіт є одностороннім правочином.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, відповідачку та її представника, приватного нотаріуса Лисенко О.М., її представника, ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6, перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги, законність оскаржуваного рішення, прийшла до висновку про задоволення апеляційний скарг.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції вимоги цієї правової норми в ході розгляду даної справи порушив. ОСОБА_5, звертаючись з позовом в інтересах ОСОБА_7, ставила питання про визнання заповіту недійсним з тих підстав, що на момент його вчинення ОСОБА_10 страждала розладом психіки і не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Цих підстав в ході слухання справи вона не змінювала, але суд першої інстанції визнав оспорюваний заповіт недійсним з підстав, які позивачем не наводились, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 213 ЦПК України про те, що рішення ухвалюється на підставі обстави, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так визнаючи заповіт недійсним суд виходив із того, що оспорюваний заповіт в порушення вимог ст. 1253 ЦК України, було складено та посвідчено в присутності відповідачки ОСОБА_8 на користь, якої складено заповіт, та її батька і матері.
Окрім цього суд виходив із того, що відповідно до вимог ст. 1250 ЦК України, приватний нотаріус про наявність родичів у ОСОБА_10 не повідомлявся при посвідченні заповіту, що унеможливило отримання останніми інформації про вчинення заповіту.
Суд першої інстанції вважав також порушенням вимог закону щодо посвідчення заповіту ту обставину, що в заповіті не було вказано, яким захворюванням страждала заповідачка.
Однак наведені обставини, за яких було визнано оспорюваний заповіт не знайшли свого підтвердження. Досліджені матеріали справи вказують на те, що обставини покладені судом в основу ухваленого рішення взагалі не були предметом розгляду суду першої інстанції. Про це свідчить і той факт, що до участі в розгляді справи не була залучена приватний нотаріус Лисенко О.М., яка посвідчувала оспорюваний заповіт.
Застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 1253 ЦК України суд залишив поза увагою ту обставину, що заповідачка не ставила питання про посвідчення заповіту у присутності свідків. Тому посилання суду про те, що в заповіті не вказані такі свідки є безпідставними.
Не відповідає фактичним обставинам справи і твердження суду про те, що при посвідченні заповіту була присутня ОСОБА_8 та її батьки. В матеріалах справи відсутні з цього приводу будь-які докази.
Застосування в даному випадку судом першої інстанції положень ст. 1250 ЦК України взагалі є помилковим, оскільки норми цієї статті стосуються секретного заповіту, яким не є оспорюваний заповіт. Окрім того, вказані норми регулюють питання не пов’язані з безпосереднім укладенням заповіту, а з його реалізацією після відкриття спадщини.
Не ґрунтуються на законі вимоги суду про те, що в заповіті, посвідченому поза межами нотаріальної контори має зазначатись хвороба, якою хворів заповідач.
Отже наведені обставини вказують на те, що оскаржуване рішення є незаконним і не може залишатись в законній силі.
За своєю формою оспорюваний заповіт відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України.
Щодо визнання заповіту недійсним з підстав, наведених в позовній заяві, то суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вони не знайшли свого підтвердження. З цими висновками погодилась позивачка, яка не оскаржувала рішення в цій частині.
Виходячи із того, що обставини, на яких ґрунтувалось рішення не знайшли свого підтвердження і воно не ґрунтується на законі, а наведені позивачкою підстави визнані недоведеними судом першої інстанції і цього не оспорювала позивачка, колегія вважає за можливе постановити нове рішення.
На підставі ст.ст. 203 ч. 1 ст. 215, 1247, 1248, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_8 та приватного нотаріуса Вінницького нотаріального округу Лисенко Олени Михайлівни задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 травня 2010 року, ухвалене по даній справі за позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: