Справа № 2- 1/2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року                                                             Надвірнянський   районний

суд Івано-Франківської області

В складі: головуючої -судді                Безбородько В.А.

При секретарі:                                     Дмитрук СІ.

Представника позивачів                   ОСОБА_4.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Делятинської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання рішення Делятинської селищної ради від 11.02.1998 року № 18 незаконним та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.05.2006 року недійсним і визнання права постійного користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_3 до Делятинської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, відділу земельних ресурсів Надвірнянської районної державної адміністрації про визнання рішення виконкому Делятинської селищної ради від 27.12.1994 року № 234,235 про надання земельної ділянки незаконним та визнання недійсним акту встановлення зовнішніх меж.

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Делятинської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання рішення Делятинської селищної ради від 11.02.1998 року № 18 незаконним та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.05.2006 року недійсним і визнання права постійного користування земельною ділянкою.

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Делятинської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, відділу земельних ресурсів Надвірнянської районної державної адміністрації про визнання рішення виконкому Делятинської селищної ради від 27.12.1994 року № 234,235 про надання земельної ділянки незаконним та визнання недійсним акту встановлення зовнішніх меж.

В судовому засіданні позивачі-відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов свій підтримали, позов ОСОБА_3 не визнали, суду пояснили, що рішенням виконкому Делятинської селищної ради від 27.12.1994 року ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,10783 га., а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,081 га. Дані земельні ділянки знаходяться в с. Делятин по вул. ПІевелівка 92 і межують одна з одною. Земельними ділянками вони користувались впродовж 20 років.

Рішенням сесії Делятинської селищної ради від 11.02.1998 року їхні ділянки передано у приватну власність ОСОБА_2, 13.01.2000 року їй видано Державний акт на право приватної власності на землю, в який ввійшли їхні земельні ділянки. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв ОСОБА_3 і 30.05.2006 року йому видано Державний акт на право приватної вланості на земельну ділянку. Вважають рішення сесії Делятинської селищної ради від 11.02.1998 року незаконним, тому що безпідставно землю, якою користувались вони і на яку мають правовстановлюючі документи передано у власність ОСОБА_2

ОСОБА_2 від свого імені і як представник ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким визнати рішення сесії Делятинської селищної ради від 11.02.1998 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 незаконним, а Державний акт про право власності на земельну ділянку від 30.05.2006 року, виданий ОСОБА_3 недійсним , визнати за ними право постійного користування спірними земельними ділянками за давністю користування та поновити строк позовної давності, так як пропустили його з поважних причин, не знали, що їхню землю наділили ОСОБА_2, взнали про рішення тільки в 2002 році, коли ОСОБА_3 почали захоплювати землю.

В позові ОСОБА_3 просить відмовити.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_3 його позов підтримала, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнала, суду пояснила, що рішення виконкому селищної ради від 27.12.19944 року про виділення земельної ділянки в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивач вважає незаконним, а акт виділення землі в натурі недійсним, тому що спірною земельною ділянкою позивач користувався з 1983 року. 22.12.1993 року ОСОБА_4 згідно договору дарування подарувала ОСОБА_3 жилий будинок, який розміщений на земельній ділянці площею 900 кв.м. Фактично ОСОБА_4 користувалась земельною ділянкою в більшому розмірі, і після укладеного договору дарування з 1983 року даною земельною ділянкою почала користуватись сім"я ОСОБА_3. В зв"язку з цим Делятинською селищною радою ОСОБА_2 було виділено 0,45 га землі. Вже при видачі Державного акту на право приватної власності на землю надано 0,3856 га. землі.

ОСОБА_4 не могла надати свою земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 так як була неграмотна.

Просить постановити рішення, яким визнати рішення Делятинської селищної ради від 27.12.1994 року про надання земельних ділянок у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконними а акт відводу земельнихділянок недійсними.

Представник Делятинської селищної ради позови не визнала, суду пояснила, що не знає хто користувався спірною земельною ділянкою. Вважає, що рішення про виділення земельних ділянок сторонам прийняті на законних підставах.

Просить винести рішення на розсуд суду.

Від відділу земельних ресурсів Надвірнянської районної державної адміністрації надійшла заява, просять справу слухати в їхню відсутність, позов не визнають.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, позов ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельні ділянки виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельними ділянками та його державної реєстрації.

Згідно рішення виконкому Делятинської селищної ради від 27.12.1994 року ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,1080 га., ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,081 га. 26.12.1995 року дані земельні ділянки відведено в натурі згідно акту відводу.

Рішенням сесії Делятинської селищної ради від 11.02.1998 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,45 га. 13.01.2000 року їй

видано Державний акт на право приватної власності на землю на 0,3856 га., земельну ділянку, яка знаходиться в с. Делягин по вул. Шевелівка 92. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_3, і в зв"язку з цим йому видано Державний акт на право приватної власності на землю 30.05.2006 року в розмірі 0,3856 га.

В дану земельну ділянку ввійшли 0,09 га. на якій знаходиться жилий будинок подарований ОСОБА_3 ОСОБА_4 22.12.1983 року та, як вбачається з горизонтальної зйомки проведеної ДП Надвірнянський районний центр державного земельного кадастру" 0,1438 га землі, яка виділена в постійне користування ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а саме 0,0735 га. землі виділеної ОСОБА_2 та 0,0703 га. землі виділеної ОСОБА_1

У відповідності до ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на законних підставах надано у постійне користування земельні ділянки, розміром 0,0810 га.- ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - 0,10783 га. по вул. Шевелівка 92. Дана земля їм виділена в натурі згідно акту відводу від 26.12.1995 року. Суд не вбачає підстав вважати, що правовстановлюючі документи на землю видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконними.

Дані земельні ділянки у них ніхто не вилучав і добровільно від неї вони не відмовлялись.

Згідно договору дарування від 22.12.1983 року вбачається,що подарований житловий будинок знаходиться на земельній ділянці розміром 900кв.м.

Ні ОСОБА_3, ні Делятинська селищна рада не предоставили суду інших правовстановлючих документів які б підтвердили право Делятинської селищної ради надати ОСОБА_2 на праві приватної власності земельну ділянку у розмірі 0,3856 га землі, в яку входять земельні ділянки виділені в 1994 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_2 безпідставно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1438 га., якою користувались позивачі.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про прийняте рішення Делятинською слищною радою від 11.02.1998 року стало відомо в 2002 році, суд вважає дану причину поважною, а тому строк позовної давності слід поновити.

В частині позову по визнання права постійного користування земельними ділянками на підставі набувальної давності слід відмовити із-за безпідставності, тому що у позивачів є правовстановлюючі доументи, які свідчать про їхнє право на користування спірними земельними ділянками.

Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті докази, судом встановлено що спірна земельна ділянка виділена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на законних підставах, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірна земельна ділянка виділена з порушенням вимог земельного законодавства.

На підставі ст.ст. 116,119,125,126 ЗК України, керуючись ст.ст. 213,214,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.

Поновити їм строк звернення до суду.

Визнати рішення сесії Делятинської селищної ради за № 18 від 11.02.1998 року в частині надання ОСОБА_2 земельної ділянки в розмірі 0,1438 га., розміщеної в с. Делятин по вул. Шевелівка 92 частково незаконним, Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 30.05.2006 року на ім"я ОСОБА_3 недійсним.

В частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права постійного користування земельною ділянкою відмовити.

В позові ОСОБА_3 до Делятинської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, відділу земельних ресурсів Надвірнянської районної державної адміністрації про визнання рішення виконкому Делятинської селищної ради від 27.12.1994 року № 234,235 про надання земельної ділянки незаконним та визнання недійсним акту встановлення зовнішніх меж відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна заява не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.