ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Копія
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
29 червня 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Юненка М.О.,
суддів Нікітіна Г.В., Моцного М.В.,
за участю начальника відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні матеріали провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову начальника відділення провадження дізнання – заступника начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку від 29 січня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи, за апеляцією ОСОБА_3 на постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 1 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся до військового місцевого суду зі скаргою на постанову начальника відділення провадження дізнання – заступника начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку від 29 січня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 151, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 424 КК України, стосовно командира військової частини А0829 підполковника ОСОБА_4
Постановою судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 1 червня 2010 року скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
В апеляції ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, просить скасувати постанову судді та призначити додаткову перевірку його заяви про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції формально дослідив матеріали провадження за його заявою, зробив неправильні висновки щодо законності прийнятого рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
________________________________________________________________________________ справа № 10 - 16/10 головуючий у суді 1-ї інстанції Савенко М.Є.
При цьому апелянт зазначає, що у постанові суду вказується про направлення його 29 березня 2007 року командиром військової частини А0829 для проходження військово-лікарської комісії на виконання розпорядження начальника штабу – першого заступника командувача Сухопутних військ ЗС України від 12 березня 2007 року № 116/10/2023, в той час коли такого розпорядження в дійсності не було. На думку ОСОБА_3, ці дії командира військової частини А0829 ОСОБА_4 порушили його права, в зв’язку з чим він незаконно був поміщений до психіатричного відділення Харківського військового шпиталю (військова частина А3306). Також в апеляції вказується про те, що перевірка його заяви посадовими особами Харківського зонального відділу військової служби правопорядку була проведена поверхнево, без врахування всіх обставин справи, чим фактично не було дотримано вимог ст. 97 КПК України.
Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., думку прокурора, який пропонував залишити апеляцію без задоволення, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, 19 січня 2010 року до військового прокурора Харківського гарнізону звернувся ОСОБА_3 з проханням притягнути до кримінальної відповідальності командира військової частини А0829 ОСОБА_4 за фактом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, перевищення службових повноважень та незаконного поміщення його, ОСОБА_3, 29 березня 2007 року до психіатричного відділення Харківського військового шпиталю.
Згідно заяви ОСОБА_3, підставою для порушення кримінальної справи є те, що у списку військовослужбовців військової частини А0829, направлених для проходження військово-лікарської комісії на предмет придатності до військової служби, підписаного командиром військової частини А0829 ОСОБА_4, було зроблено посилання на розпорядження начальника штабу – першого заступника Командувача військами Південного оперативного командування від 12 березня 2007 року №116/10/7623. На підставі цього списку він був поміщений до психіатричного відділення військового шпиталю, в якому перебував стаціонарно з 29 березня по 5 квітня 2007 року. Однак, як йому стало відомо, жодних розпоряджень у Південному оперативному командуванні щодо направлення його на військово-лікарську комісію не видавалося.
За розпорядженням військового прокурора Харківського гарнізону заява ОСОБА_3 направлена начальнику Харківського зонального відділу військової служби правопорядку для вирішення та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.
В ході проведення перевірки цієї заяви встановлено, що відповідно до листа начальника штабу – першого заступника командувача Сухопутних військ ЗС України від 12 березня 2007 року № 116/10/2623 командиру військової частини А0829 запропоновано направити капітана ОСОБА_3 на медичне обстеження на предмет придатності до військової служби.
Згідно наказу командира військової частини А0829 від 4 квітня 2007 року капітан ОСОБА_3 з 29 березня того ж року вибув до військової частини А3306 для проходження медичного обстеження. Як видно з довідки № 373 від 5 квітня 2007 року, військово-лікарська комісія на підставі ст. 17 «г» графи III Розкладу хвороб, введеного в дію наказом МО України № 2 від 4 січня 1994 року, визнала ОСОБА_3 придатним до військової служби.
Як вбачається з копії історії хвороби № 3551 ОСОБА_3 дійсно перебував з 29 березня по 5 квітня 2007 року на стаціонарному лікування в психіатричному відділенні військового шпиталю з діагнозом «неврологічна реакція», після чого військово-лікарською комісією був визнаний придатним до військової служби.
Як видно з пояснень начальника відділення психіатрії та наркології військової частини А3306 Заворотнього В.І., військовослужбовець ОСОБА_3 29 березня 2007 року дійсно був оглянутий лікарями і йому запропоновано стаціонарне лікування, про що свідчить відповідне направлення поліклініки військової частини А3306. Однак ОСОБА_3 спочатку відмовився пройти лікування, а близько 21 години 25 хвилин цієї ж доби самостійно звернувся до чергового лікаря з проханням оформити його на стаціонарне лікування у психіатричне відділення шпиталю.
Таким чином, як свідчать матеріали перевірки, об’єктивних даних про наявність в діях командира військової частини А0829 підполковника ОСОБА_4 ознак кримінально караних діянь, а саме незаконного поміщення в психіатричний заклад, службового підроблення та перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень ознак зловживання владою або службовим становищем, в ході перевірки заяви ОСОБА_3 не встановлено.
Згідно ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий чи орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Начальником відділення провадження дізнання – заступника начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку на підставі витребуваних з управління особового складу Південного оперативного командування, з військових частин А0829 та А3306 документів, а також пояснень посадових осіб названих військових частин обґрунтовано зроблено висновок про те, що в матеріалах перевірки відсутні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочинів.
Всупереч твердженню апелянта, суд першої інстанції повно і об’єктивно дослідив матеріали за скаргою, перевірив, чи були підстави для відмови в порушенні кримінальної справи, і дійшов правильного висновку про те, що начальником відділення провадження дізнання – заступником начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи були дотримані вимоги процесуального і кримінального закону.
Доводи ОСОБА_3 про те, що у списку військовослужбовців військової частини А0829, направлених на ВЛК для визначення придатності до військової служби № 919 від 29 березня 2007 року мається посилання на розпорядження начальника штабу – першого заступника Командувача військ Південного оперативного командування від 12 березня 2007 року № 116/10/7623, в той час коли такого розпорядження не видавалося, на думку колегії суддів військового апеляційного суду, не можуть свідчити про наявність в діях командира військової частини А0829 ОСОБА_7 ознак службового підроблення.
Як свідчать матеріали провадження, ця обставина була також предметом дослідження під час перевірки заяви ОСОБА_3 та їй була дана відповідна оцінка. Згідно пояснень військовослужбовця військової частини А0829 ОСОБА_8 посилання в проекті названого списку на розпорядження начальника штабу – першого заступника Командувача військ Південного оперативного командування від 12 березня 2007 року № 116/10/7623 було зроблено помилково, особою яка готувала проект даного документу. Тобто чином ця помилка жодним чином не могла вплинути на дії командування частини щодо направлення ОСОБА_3 на військово-лікарську комісію, оскільки в діловодстві частини мався лист начальника штабу – першого заступника командувача Сухопутних військ ЗС України від 12 березня 2007 року № 116/10/2623 з рекомендацією про направлення ОСОБА_3 на ВЛК.
За таких обставин колегія суддів військового апеляційного суду робить висновок про те, що підстав для скасування постанови судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 1 червня 2010 року за скаргою ОСОБА_3 на постанову начальника відділення провадження дізнання – заступника начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку від 29 січня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи не має.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377, 382 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
у х в а л и л а:
Постанову судді військового місцевого суду Харківського гарнізону від 1 червня 2010 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову начальника відділення провадження дізнання – заступника начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку від 29 січня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи, залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_3 – без задоволення.
Головуючий
судді
З оригіналом згідно:
суддя військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил М.В. Моцний