Справа №2-347/10  

2010 рік  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  06 серпня 2010 року                   місто Маріуполь  

    Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:  

  головуючого судді – Вайновського А.М.,  

  при секретарі – Григор А.Г.,  

  за участю позивача  ОСОБА_1,  

  відповідача ОСОБА_2,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на додаткові витрати та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, суд, -  

  В С Т А Н О В И В  

    10 вересня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів на додаткові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 травня 2008 року з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини — ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у фіксованому розмірі: 500 гривень. У теперішній час вона знаходиться у тяжкому матеріальному стані, відповідач перераховую дуже малі грошові суми, що не дають їй в повній мірі здійснювати догляд за дитиною, крім того у зв'язку з низкою хронічних захворювань доньки вона витрачає дуже значні грошові кошти на ліки та оздоровлення дитини, а також значні кошти на розвиток дитини. Просить суд, на підставі цього, та керуючись ст.185 Сімейного Кодексу України стягнути з відповідача грошові кошти на додаткові витрати у твердій грошовій сумі по 500 гривень, щомісячно, крім того, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь усі витрати понесених нею на лікарські засоби та забезпечення розвитку дитини.  

  28 серпня 2009 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що утримуються з нього на користь ОСОБА_1 за рішенням суду від 06 травня 2008 року на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на ј частку від усіх видів його заробітку. В обґрунтування зустрічного позову вказав, що його сукупний дохід за останній рік склав 10178 гривень, тобто після щомісячного утримання з нього аліментів у фіксованому розмірі - 500 гривень у нього залишається сума, яка значно менша ніж прожитковий мінімум.  

  У судовому засіданні позивачка повністю підтримала заявлені нею позовні вимоги.  

  Відповідач позовні вимоги про стягнення грошових коштів на додаткові витрати не визнав повністю, пояснив, що працює виключно в ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” іншого заробітку не має, протягом останнього півріччя 2010 року отримує дуже низьку заробітну плату сукупний дохід за перше півріччя 2010 року становить 5839 гривень 67 копійок.  

  Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.  

  Статтею 185 Сімейного кодексу України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.  

  Статтею 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено  за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.  

  Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

  Пленумом Верховного Суду України в п.18 постанови “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ про батьківство, материнство і стягнення аліментів” від 15 травня 2006 року №3 зазначено, що до участі в додаткових витратах на утримання дітей, викликаних особливими обставинами, можуть притягуватися лише батьки. У цих випадках йде мова про фактично понесені або передбачувані витрати, тому вони повинні визначатися в твердій грошовій сумі.  

  Судом встановлено, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 травня 2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 гривень до досягнення дитиною повноліття.  

  Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського районного управління юстиції міста Маріуполя Донецької області 07 травня 2007 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьком якої у свідоцтві зазначений ОСОБА_2.  

  Згідно довідки ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” ОСОБА_2 працює на вказаному підприємстві його середньомісячний заробіток складає 973 гривні.  

  З урахуванням вказаних обставин, а також матеріального становища відповідача суд вважає неможливим додатково, щомісячно стягнути з відповідача грошові кошти на додаткові витрати на користь позивачки у фіксованому розміру — 500 гривень на утримання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

  Посилання позивачки про начебто навмисно, з метою самоусунення від допомоги, викривлені данні щодо доходів відповідача на підприємстві ВАТ “Артемівський завод “Доріндустрія” судом не приймаються до уваги оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях - без вказівки фактичних обставин, які б надавали суду підстави ставити надані докази під сумнів. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача усіх витрат понесених нею, у тому числі на придбання ліків, харчування, іграшок тощо не підлягають задоволенню оскільки не ґрунтуються на законі, а також на положеннях ст.185 Сімейного кодексу України, положеннях Пленуму Верховного Суду України №3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ про батьківство, материнство і стягнення аліментів”.  

  Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки відповідачем — ОСОБА_2 суду не наведено жодної підстави для зменшення розміру аліментів, що передбачена ст.192 Сімейного кодексу України. Посилання відповідача на зміну місця роботи, у зв'язку з чим погіршилося його матеріальне становище не приймається до уваги оскільки місце роботи відповідачем було змінено добровільно — за власним бажанням.  

  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 130, 213-215 ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В  

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на додаткові витрати  на дитину - відмовити.  

  У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.  

  Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.  

  Суддя______________________