Категорія 46

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2008 року справа 2а-20626/08

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання Ворошило О.Є.

за участю сторін:

позивача: не з'явився

відповідача УПСЗН Краснодонської районної державної адміністрації Луганської

області: Панасенко B.C.

відповідача Головне УГ'ІСЗН в Луганської області: не з'явився

відповідача Головного управління

Державного казначейства України у Луганській області: Пащенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2001-2008 роки, -

ВСТАНОВИВ:

У березня 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2001-2007 роки, з урахуванням індексації, 3% річних, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і згідно ст. 12 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

За вказаний період йому було проведено виплати в значно менших розмірах чим передбачено вищевказаним законом.

Просив визнати незаконними дії, бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2001-2008 роки з урахуванням індексації, 3% річних, стягнення моральної шкоди; зобов'язати Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2001-2008 роки з урахуванням індексації, 3% річних, стягнення моральної шкоди.

Представник управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області заперечував проти позову та просив суд в задоволенні позову відмовити, так як оскаржувані дії вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень управління праці та соціального захисту населення, без порушення прав і інтересів позивача.

Представник Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганської області не з'явився про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Луганської області у судовому засіданні просив суд позовні вимоги ОСОБА_5 у частині стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Луганської області грошової допомоги залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню:

про визнання незаконними бездіяльності Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області, що до не донарахованої та не виплаченої ОСОБА_5 разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки, виходячи із розрахунку 5 мінімальних пенсій за віком ;

про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області, що до не донарахованої та не виплаченої ОСОБА_6 разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки, виходячи із розрахунку 5 мінімальних пенсій за віком.

В задоволенні позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2001-2003 роки, 2005-2006 роки відмовити за необгрунтованністю.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (арк. справи 7).

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, розділом З якого визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту. Стаття 12 цього Закону передбачає пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Приписами частини 5 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Враховуючи, що доповнення наведеного Закону статтею 17-1, яка визначає обов'язок органів праці та соціального захисту населення щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня, було здійснено 19 червня 2003 року Законом України № 968-4. Таким чином позовні вимоги в частин зобов'язання першого відповідача здійснити перерахунок допомоги за 2001-2002 року не підлягають задоволенню та на першого відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених цим Законом.

Конкретні розміри розділом 3 (преамбула перед статтею 12 даного Закону) для учасників бойових дій були встановлені, зокрема, на 2005 рік та 2006 рік по 250 грн. відповідно Законами України № 2285-4 від 23 грудня 2004 року, № 2505-4 від 25 березня 2005 року та № 3235-4 від 20 грудня 2005 року.

Саме у зазначених розмірах позивач отримав, а перший відповідач виплатив разову грошову допомогу за 2003, 2005-2006 рік.

Суд зазначає, що виплата, здійснена першим відповідачем у 2003 році у розмірі 90 грн. разової грошової допомоги відповідно до норм статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» правомірна з огляду на наведене.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, яка відповідно до пункту 5 частини 1 статті 85 Конституції України, в тому числі, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики.

Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон, який би регулював питання подолання колізій норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Як зазначав Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року (справа про набуття чинності Конституцією України) конкретна сфера суспільних відносин не може бути врегульована водночас однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Наявність статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», яка не визнана неконституційною, доводить правомірність застосування зазначених норм першим відповідачем.

Стосовно виплати першим відповідачем 120 грн. у 2004 році відповідно до норм статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» суд визнає зазначену виплату неправомірною з огляду на те, що пунктом 1 рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 у справі № 1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 120 грн.

Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», серед інших, здійснюється у розмірі 280 грн.

Згідно зі статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (станом до 12 січня 2005 року) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Законом України від 23 грудня 2004 року, що набрав чинності 12 січня 2005 року були внесені зміни до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, розрахунок розміру мінімальної пенсії, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, можливий лише з 12 січня 2005 року.

Таким чином, за 2004 рік на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума допомоги.

Стосовно розрахунку недоплаченої допомоги за 2007 рік суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року („Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року - 387 грн., з 1 жовтня 2007 року - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року („Урядовий кур'єр" та „Голос України" від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 41 1 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнане таким, що не відповідає Конституції України та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Стосовно стягнення з відповідачів сум з урахуванням індексації, 3% річних, стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на те, що спір є публічно-правовим і охоплює бюджетні відносини з урахуванням здійснення виплати разової грошової допомоги, у тому числі учасникам бойових дій, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 2 Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму, відповідно до законодавства.

Стосовно стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на те, спір є публічно-правовим і охоплює бюджетні відносини з урахуванням здійснення виплати разової грошової допомоги, у тому числі учасникам бойових дій, за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, посилання позивача на норми Цивільного кодексу України як на підставу стягнення моральної шкоди, а також її розрахунок, є помилковими.

Таким чином, за 2007, 2008 роки на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума допомоги.

Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх оплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 99-100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України „Про індексацію грошових доходів населення" , -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганської області, до управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області, до Головного управління Державного казначейства України в Луганської області визнання дій незаконними, зобов'язання виплатити суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2001-2008 роки з урахуванням індексації, 3% річних, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_5 не до нарахованої і не дотриманої разової грошової допомоги за 2004, 2007. 2008 роки із розрахунку п'ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Краснодонської районної державної адміністрації Луганської області до нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 недоотриману суму щорічної разової допомоги з урахуванням здійснених виплат за 2004, 2007, 2008 роки, із розрахунку 5 мінімальних пенсій за віком рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних установленої на відповідний період.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за необгрунтованністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 грудня 2008 року.