АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Сулятицької М.М.
суддів: Височанської Н.Ю., Міцнея В.Ф.
секретар: Брензило В.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2. , ОСОБА_3., ОСОБА_4,
ОСОБА_5. їх представника ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивыльну справу за позовом ОСОБА_7 (третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Садгірський РВ УМВС України у Чернівецькій області) до ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження власністю, зняття з реєстраційного обліку, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Садгірського районного суду М.Чернівці від 11 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 р. ОСОБА_7. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_16, ОСОБА_2., ОСОБА_14., ОСОБА_3., ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_5. про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження власністю шляхом виселення, зняття з реєстрації, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Зазначав, що йому, ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. належить на праві спільної часткової власності нежитлова будівля АДРЕСА_1
Справа № 22ц-193 2007 р. Головуючий у І інстанції
Категорія: 2/5 Плаван В.О.
Доповідач: Сулятицька М.М.
2
м.Чернівці. Його частка складає 46/100. Співвласники цієї будівлі в усній формі домовилися про порядок володіння та користування нежитловими приміщеннями. Відповідачі без будь-яких підстав займають належні йому нежитлові приміщення. Знехтували його пропозицією щодо укладення цивільно-правових угод найму цих приміщень.
Вважає, що, як власник, має право вимагати усунення перешкод у володінні і користуванні власністю шляхом виселення відповідачів, зняття їх з реєстрації.
Йому завдані матеріальні збитки в наслідок неотримання плати за нежитлові приміщення, які оцінив у 35200 грн. Вважав, що відповідачі неправомірними діями заподіяли йому також моральну шкоду, яку визначив у сумі 33000 грн.
Просив задовольнити позов.
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2006 року у позовних вимогах ОСОБА_7. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Не взяв до уваги, що спірна будівля не набула статусу гуртожитку та є нежитловим об'єктом нерухомості. Відповідачі без законних підстав користуються нежитловими приміщеннями.
Суд неправильно застосував норми житлового та цивільного законодавства, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
За змістом ч.7 ст.41 Конституції України використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Такі ж положення містяться в ч.5 ст.6 Закону України „Про власність" та ч.5 ст.319 ЦК України, згідно яких власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права і охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
За матеріалами справи встановлено, що рішенням виконкому Чернівецької міської Ради депутатів трудящих від 10 грудня 1974 р. №603/29 Чернівецькому цукровому заводу було надано дозвіл на будівництво гуртожитку по АДРЕСА_1 в м.Чернівці згідно генпланом земельної ділянки.
Рішенням виконкому цієї ж Ради від 29 вересня 1978 р. №586/19 затверджено акт прийняття державною комісією в експлуатацію 5-ти поверхового гуртожитку на 220 місяць по АДРЕСА_1 м.Чернівці.
Рішенням виконкому цієї ж Ради від 21 червня 1988 р. №164/6 закріплено кімнати на другому, третьому та четвертому поверхах будинку НОМЕР_1 як гуртожиток для проживання малих сімей.
Належність Чернівецькому цукровому заводу збудованого згідно типового проекту гуртожитку коридорного типу на 44 кімнати житловою
3
площею 1254 кв.м, та на 220 місць підтверджується також паспортом цього гуртожитку.
Гуртожиток був побудований, зданий в експлуатацію та заселений до введення в дію Основ житлового законодавства СРСР з 1 січня 1982 року та Житлового кодексу Української РСР - з 1 січня 1984 року. Чинним на той час цивільним законодавством, яким регулювались житлові правовідносини, не передбачалась обов'язкова реєстрація будівлі як гуртожитку у виконкомі відповідної Ради. Крім того, зазначені вище рішення виконкому Чернівецької міської Ради депутатів трудящих підтверджують, що спірна будівля була гуртожитком Чернівецького цукрового заводу та експлуатувалась за всіма ознаками гуртожитку. Тому доводи про те, що будинок АДРЕСА_1 в м.Чернівці не набув статусу гуртожитку, оскільки не був зареєстрований у виконкому Чернівецької міської ради з дотриманням правил ч.2 ст.127 Житлового Кодексу України, є безпідставними.
Відповідачі вселились в житлові приміщення зазначеного гуртожитку на підставі ордерів, виданих за спільним рішенням адміністрації та профкому Чернівецького цукрового заводу та користувались ними на умовах які тотожні договору найму. Тому суд першої інстанції застосував до даних правовідносин положення норм житлового та цивільного законодавства, що регулюють договір найму
З договору купівлі-продажу, укладеного між Чернівецьким цукровим заводом і ТзОВ „Мірт", нотаріально посвідченого 11 червня 2004 р. за №3653, видно, що відчужено було 96/100 частки будівлі гуртожитку літ. „А" за адресою м.Чернівці, АДРЕСА_1 (а.с. 111).
Належних доказів того, що спірна будівля була нежитловою або у встановленому законом порядку переведена у статус нежитлової позивач не надав.
Доводи апелянта про те, що статус зазначеної будівлі як не житлової визначений рішенням Жовтневого району М.Запоріжжя від 20 жовтня 2004 p., а тому відповідно до вимог ч.З ст.61 ЦПК України ця обставина не потребує доказуванню, є безпідставними. Як видно з копії зазначеного рішення суд вирішив спір по справі, в якій відповідачі не приймали участі ні як сторони, ні як треті особи.
При постановлені рішення суд першої інстанції обґрунтовано керувався нормами житлового та цивільного законодавства.
Так, порядок проживання та користування гуртожитками визначений гл.4 Житлового Кодексу України, та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1989 р. №208, яким передбачено виключений порядок виселення з гуртожитків.
ВАТ „Чернівецький цукровий завод" здійснив відчуження будівлі гуртожитку до ліквідації товариства. Тому відповідно до ч.2 ст.781 ЦК України договори найму з відповідачами не припинились.
Виходячи із положень ст. ст. 770, 814 ЦК України зі зміною власника будівлі гуртожитку до позивача, як нового власника, перейшли права і обов'язки наймодавця.
Пропозиція позивача щодо укладення договорів оренди нежитлових приміщень не ґрунтується на законних підставах, та по суті зводиться до зміни предмету договору найму (а.с. 8).
4
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів із займаних ними житлових приміщень та зняття їх з реєстрації.
Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення матеріальних збитків, так як встановив, що відповідачі не чинять перешкод позивачеві у здійсненні його права власності. Дії відповідачів щодо несплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями є правомірними, оскільки договор оренди нежитлових приміщень не укладались. Пропозиція позивача щодо укладення таких правочинів ними підставно не була прийнята.
Судом також обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявність такої шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись п.1 ч.І ст.307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: