Справа № 1- 134/10  

          П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  10 серпня 2010 року     Бродівський районний суд Львівської області  

в складі головуючої судді     Тропак О.В.,  

при секретарі         Мартинюк О.С.,  

з участю прокурора       Трояновського Б.С.  

потерпілих         ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Романівка Теребовлянського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1,українця,гр-на України,з середньою спеціальною освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,  

    у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч.1 КК України, -  

  В С Т А Н О В И В:  

  ОСОБА_6 обвинувачується в тому,що, будучи зареєстрованим у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію серії ВОЗ № 730137 від 20.07.2009 року (дата проведення державної реєстрації 12.05.1997 року), фізичною особою - підприємцем, використовуючи у здійсненні підприємницької діяльності найману робочу силу, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 43,45,46 Конституції України, які гарантують право людини на працю, відпочинок та соціальний захист; ст.ст. 2, 5-1, 21, 22, 24, 24-1, 29, 50 Кодексу законів про працю України, у відповідності до яких укладення письмового трудового договору фізичною особою з працівником, реєстрація такого договору в державній службі зайнятості, внесення відомостей про трудову діяльність працівника в трудову книжку є обов'язковими; ст.ст. 1,5, 12, 15 Закону України "Про оплату праці", які регулюють систему організації оплати праці, мінімальні державні гарантії в оплаті праці, прийняв на постійну роботу з вересня 2007 року без укладення трудового договору ОСОБА_1 і виплачував вказаній працівниці заробітну плату без сплати податків та інших загальнообов'язкових відрахувань й на неї не поширювались гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення.  

Окрім цього, ОСОБА_6. в порушення вимог ст.ст. 43, 45, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 5-1, 21, 24, 24-1 29, 50 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 5, 12, 15 Закону України "Про оплату праці" з часу прийняття на роботу з 01.02.2010 року з ОСОБА_2 та з грудня 2009 року з ОСОБА_3 по 01.03.2010 року не оформляв трудові відносини, виплачував вказаній працівниці заробітну плату без сплати податків та інших загальнообов'язкових відрахувань й на неї не поширювались гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення.  

Вказаними діями ОСОБА_6 грубо порушив законодавство про працю в частині забезпечення прав ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на соціальний захист, передбачених Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням", що виключає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках, передбачених Законом і своїми діями, які виразились в грубому порушенні  

            -2-  

законодавства про працю ОСОБА_6 вчинив злочин передбачений ч.І ст.172 КК України.  

В підготовчій частині судового засідання підсудний подав суду пись-мове клопотання про закриття кримінальної справи,в зв»язку з дійовим кая-ттям ,про повне визнання винності у вчиненні інкримінованого йому злочину та щире каяття.  

Заслухавши думки прокурора,який не заперечив проти закриття справи у зв»язку з дійовим каяттям,та потерпілих,які також не заперечують проти закриття справи,суд дійшов висновку,що провадження в кримінальній справі  підлягає закриттю з наступних підстав:  

  Суд дійшов висновку,що діяння,яке поставлено підсудному в провину, дійсно мало місце,що воно містять склад злочину,передбаченого ст.172 ч.1 КК України і підсудний винний в його вчиненні.  

У відповідності до ст.45 КК України,особа,яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості,звільняється від кримінальної відповідальності,якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася,активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.  

Підсудний притягується до кримінальної відповідальності вперше/ас 93/  

У відповідності до ч.2 ст.12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин,за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років,або інше,більш м”яке покарання.  

  Санкція ч.1 ст.172  КК України передбачає більш м»які види покарання ніж позбавлення волі.  

  Після порушення кримінальної справи потерпілі:ОСОБА_2 і ОСОБА_3. були працевлаштовані підсудним,тобто заподіяна шкода була добровільно усунена підсудним/ас 72,73/.А потерпіла ОСОБА_1 перебуває на пенсії/ас 42/ .  

  За наявності,передбачених у ст.45 КК України підстав,звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов”язковим.  

Таким чином,відносно підсудного,який вперше вчинив умисний злочин невеликої тяжкості,щиро покаявся і активно сприяв розкриттю злочину та добровільно усунув  заподіяну шкоду,наявні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності.  

  Речові докази-трудові книжки:ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3,які передані їм на зберігання,слід залишити їм та надати дозвіл на використан-ня.  

На підставі ст.45 КК України,керуючись ст.ст.7-2;273;282 КПК України,суд,-  

  П О С Т А Н О В И В :  

  Звільнити ОСОБА_7  від кримінальної відповідальності.  

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7  за ст. 172 ч.1 КК України закрити.  

Речові докази-трудові книжки:ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3-залишити їм та надати дозвіл на вико-ристання  

  Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.  

  На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.  

  Головуюча                     О.Тропак