Справа №  1-247/2010 р .                                         

  В И Р О К  

 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

   10  серпня 2010 р.                                              м. Калуш 

 Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області 

 у складі: головуючого-судді    Бейка М.А. 

       секретаря             Гладенької Л.Ф. 

з участю: прокурора           Мельника В.В.   

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу про  обвинувачення  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, позапартійного, освіта вища, одруженого, на утриманні одна дитина, приватного підприємця, раніше не судимого, військовозобовязаного, урядових нагород не має, громадянина України за ст. ст. 172 ч. 1, 190 ч. 2 КК України, суд   

 встановив: 

 що підсудній ОСОБА_6 будучи службовою особою скоїв інше грубе порушення законодавства про працю, а також скоїв шахрайство повторно. Злочин скоєно при слідуючих обставинах:  

28 вересня 2001 року підсудній ОСОБА_6 зареєстрований в Калуській міській раді, як приватний підприємець, який здійснює свою підприємницьку діяльність по виготовленню столярних виробів в столярному цеху по вул. Каракая, що в м. Калуші з правом найму робочої сили. Будучи службовою особою, як субєкт підприємницької діяльності всупереч вимогам ст. ст. 24, 24-1 КзПП України в березні 2008 року прийняв на роботу на посаду столяра-верстатника потерпілого ОСОБА_2, а в жовтні на посаду столяра потерпілого ОСОБА_1 При цьому трудових угод з потерпілими не укладав і не реєстрував їх у центрі зайнятості, документальної звітності по працюючих не проводив, трудових книжок не заповнював і не здійснював відрахувань у державні фонди.  

Крім цього підсудній ОСОБА_6 імітуючи свою підприємницьку діяльність без реєстрації шляхом обману 11 липня 2008 року одержав у потерпілої ОСОБА_5 аванс в сумі 250 євро, які еквівалентні на той час 1901 грн. 83 коп. на виготовлення тумбочки фірми „Гільда” і мав виконати замовлення до 27.07.2008 року. Проте заволодівши обманним шляхом грішми потерпілої ОСОБА_5 гроші привласнив і потратив на власні потреби.  

Продовжуючи свою злочинну діяльність підсудній ОСОБА_6 діючи умисно 1 квітня 2009 року шляхом обману заволодів грішми в сумі 3380 грн. потерпілої ОСОБА_4 при цьому обдурив потерпілу і заволодівши її грішми привласнив їх і потратив на власні потреби, а обіцянку виготовити і доставити меблі не виконав. Для створення видимості ділової і господарської активності і входячи у довіря потерпілих заповнював картку замовника, картку зборки, приходив додому до потерпілих і брав розміри для виготовлення меблів, а також погоджував з потерпілими взірці і кольори меблів. А після цього уникав потерпілих, обіцяв різні дати виготовлення меблів, перестав відповідати на телефони і навіть закривав свій офіс аби не спілкуватися з потерпілими.  

Продовжуючи свою злочинну діяльність підсудній ОСОБА_6 2 квітня 2009 року під виглядом виготовлення кухонного набору меблів заволодів грішми потерпілої ОСОБА_3 і одержавши аванс в сумі 4230 грн. привласнив їх на власні потреби.     

Під час досудового слідства підсудній ОСОБА_6 повернув потерпілим ОСОБА_3, та ОСОБА_4 по 500 грн. в рахунок відшкодування збитків.  

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_6 своєї вини в скоєному злочині не визнав і пояснив, що потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 його друзі, які допомагали йому у виготовленні меблів і за це він інколи їм платив гроші, але на роботу їх не приймав. 

Відносно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 то признає, що брав у них заказ на виготовлення меблів, брав аванс, але не зумів виконати їх замовлення по обєктивних причинах. Він просто не передбачав, що так станеться. В скоєному розкаюється і вибачається перед потерпілими за те, що зробив їм прикрість.  

Незважаючи на не визнання своєї вини вина підсудного ОСОБА_6 доведена повністю сукупністю зібраних доказів.  

Так потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили суду, що вони були прийняті на роботу столярами-верстатниками в столярний цех підприємця ОСОБА_6 відповідно в жовтні 2007 року і березні 2008 року і працювали без укладення трудових угод. А потім покинули його так як їх не влаштовували ні умови праці ні зарплата. 

Потерпіла ОСОБА_3 зайшла в офіс до підсудного ОСОБА_6 по оголошенню про виготовлення меблів. І замовила собі кухонний набір меблів і внесла аванс в сумі 4230 грн. Про те за два тижні меблі не було виготовлено, а коли вона стала звертатись до підсудного, то він став уникати її. І лише коли проти нього було відкрите слідство, то він повернув їй лише 500 грн.  

Аналогічні показання дала суду потерпіла ОСОБА_4 і додала, що вона внесла аванс в сумі 3380 грн. і лише тепер їй повернуто 500 грн. Коли вона розшукувала підсудного ОСОБА_6, то бачила потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які працювали в нього. 

Потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що вона заказала тумбочку італійську за 250 євро, що еквівалентні на той час 1901 грн. Проте ні грошей, ні тумбочки не має до цього часу. 

Всі потерпілі просять стягнути з підсудного в їх користь відповідно 3730 грн., 2880 і 1901 гривню. І ці позови потерпілих підсудній визнав повністю. Крім цього вина підсудного ОСОБА_6 доведена повністю також заявами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.7-11), копіями замовлень потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 на виготовлення меблів та копією розписки даної підсуднім потерпілій ОСОБА_5 (а.с.12-14), і довідкою центру зайнятості про відсутність реєстрації трудових угод з потерпілими ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (а.с.56). 

Таким чином суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_6 в скоєному злочині доведена повністю, а його злочинні дії за ч. 1 ст. 172 і ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковано вірно. 

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного й обставини, які помякшують і обтяжують відповідальність. Зокрема суд враховує, що підсудній судиться вперше на утриманні має одну дитину, позитивно характеризується, тяжких наслідків від скоєного не наступило. То при таких обставинах суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.  

Суд вважає, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, на суму 3730 грн., ОСОБА_4 на суму 2880 грн. і ОСОБА_5 на суму 1901 грн. підставні і належні до задоволення і відповідач ОСОБА_6 їх визнав повністю.       

   На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд   

 засудив: 

    ОСОБА_6  визнати винним за ст. ст. 170 ч. 1, 190 ч. 2 КК України й призначити йому покарання за ст. 172 ч. 1 КК України 700 грн. штрафу. За ст. 190 ч. 2 КК України 1000 грн. штрафу. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань обрати йому остаточне покарання  1700 (одну тисячу сімсот) гривень штрафу. 

   Міру запобіжного заходу попередньо обрану підписку про невиїзд залишити без зміни.  

   Цивільні позови задовольнити повністю й стягнути із ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4  2880 грн., в користь ОСОБА_3  3730 грн., в користь ОСОБА_5  1901 грн. 

   Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 діб з часу проголошення.   

 головуючий: