2- 2064/10.

                                                        Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я.

                                              ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ.

07 липня   2010    року.     КІРОВСЬКИЙ  РАЙОНИЙ   СУД  міста   ДОНЕЦКА

в складі:                               судді -   ЖОЛТОГО Д.В.

                                              при секретарі -  СЛОКВЕНКО О.А.

                                               за участю представника  відповідача –  ТИМОШЕНКО О.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом:

                 ОСОБА_2 до ВІДДІЛЕННЯ ВИКОНАВЧОЇ ДИРЕКЦІЇ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ  ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В КІРОВСЬКОМУ РАЙОНІ міста ДОНЕЦЬКА « ПРО ЗОБОВ?ЯЗАННЯ ПРИЗНАЧИТИ ЩОМІСЯЧНУ СТРАХОВУ  ВИПЛАТУ ТА ОДНОРАЗОВУ СТРАХОВУ ВИПЛАТУ У ЗВ?ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ».

                                           В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

                      Позивач  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька «про зобов?язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв?язку з втратою працездатності».

Свої позовні вимоги мотивує  наступним.

            ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи. Згідно з Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «та отримує пенсію, що складається з державної  пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров?ю, яка призначається після  виникнення права на державну пенсію. Також йому виплачується щорічна компенсація на оздоровлення. Згідно  зі ст. 60 вказаного  Закону особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть  надаватися інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

                      Статтею 46  Конституції України гарантовано  право громадянам України на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загагльнообов?язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

                            Згідно зі ст. 24 Конституції  України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. НЕ можуть бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання за мовними або іншими ознаками.

                      Згідно о Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначаються принципи та загальні  правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

                       Одним з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхування ві нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих  на виробництві.

                        Порядок страхування та здійснення страхових виплат визначено Законом України « Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності «.

                         Згідно зі ст. 8 вказаного Закону обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які  працюють на умовах трудового договору (контракту) 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь –яких робіт під час, перед або після занять, коли вони набувають професійних  навичок, у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах, 3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

                      При цьому згідно п. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього закону особам, які потерпіли до набрання чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні  послуги.

                     У відповідності до ст. 21,28 Закону  України « Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати  працездатності « Фонд соціального  страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому, чи особам, які мають на це  право, у разі настання страхового випадку, щомісячну страхову виплату втраченого заробітку ( або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної  працездатності, а  також страхову виплату одноразової  допомоги.

                    При цьому згідно зі ст. 34 вказаного закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати  професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров?я. У разі стійкої  втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування  від нещасних випадків проводить одноразову  страхову виплату потерпілому, сума якої  визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати ( доходи) з якого нараховуються внески до Фонду.

Згідно з висновком МСЕК № 013902 від 16.04.2009 року його визнано інвалідом 3 групи та визнано 40% втрати  працездатності.

Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду  соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого.

24 лютого 2010 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому на підставі довідки МСЕК про встановлення ступеня втрати працездатності одноразової допомоги у зв?язку з 40% втрати  працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступені втрати працездатності. В призначенні даних виплат відповідачем було відмовлено. Просить  суд визнати дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському  районі  міста Донецька по відмові в призначенні йому одноразової страхової допомоги в зв?язку з 40% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від 40% втрати працездатності, зобов?язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань в Кіровському  районі міста Донецька призначити йому одноразову страхову допомогу в зв?язку з 40% втрати працездатності та щомісячну страхову допомогу у зв?язку з 40% втрати працездатності та щомісячну страхову виплату втраченого  заробітку залежно від 40% втрати працездатності.

    У судове засідання позивач не з’явився, письмово просить розглянути справу за його відсутності.

            Представник відповідача в судовому  засіданні  позовні  вимоги не визнала показала суду що Виконавча дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі міста Донецька не має правових підстав для прийняття акту форми Н-1 і призначення ОСОБА_2 страхових виплат і надала суду письмові заперечення.

                        Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні  вимоги ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька «про зобов?язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв?язку з втратою працездатності»  є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, з наступних  підстав:

                        В судовому  засіданні встановлено, що  конституційні права громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи на соціальний  захист, охорону життя та здоров’я  реалізовано відповідно до Закону  України  « Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до абзацу 2 преамбули Закону  України « Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи» від 28.02. 1991 року № 796- Х11 цим Законом визначаються основні положення щодо реалізації конституційного  права громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я та створюється єдиний  порядок соціального захисту потерпілого населення.  Ст.1 цього Закону встановлено основну мету та принципи державної політики в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи, одним з яких є соціальний захист громадян, повне відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи.

                       Стаття 13 Закону  № 796-Х11 від 28.02. 1991 року встановлено відповідальність держави за завдану шкоду громадянам внаслідок аварії на ЧАЕС та обов?язок  держави відшкодувати її. Стаття 60 Закону № 796-Х11 від 28.02. 1991 року встановлено що фінансування витрат, пов?язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні між бюджетних трансфертів та інших джерел, не заборонених законодавством».

                         Відповідно до ст. 9,10, 14 Закону встановлено коло осіб, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи та осіб ,які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської ЧАЕС, визначено категорії постраждалих для встановлення пільг та компенсацій.

                      Відповідно до цього, п.4 « Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов?язаних із соціальним захистом громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами о нарахуванню, виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення  районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах Рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам». Також встановлено регулювання відшкодування витрат іншим особам, які за законом надають даній категорії постраждалих пільги та компенсації: абзацем 2 п. 8 « Мінпраці відшкодовує Фонду соціального страхування з тимчасової втрати  працездатності зазначені витрати за рахунок коштів, передбачених відповідною бюджетною програмою», абзацем 2 п. 13 « відшкодування витрат на надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для оплати житлово-комунальних послуг, передбачених законодавством, здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами «. На підставі вищенаведеного, виходячи зі змісту абзаца 2 пункту 10 Постанови Пленумум Верховного Суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03. 1992 року № 6 вбачається, що відшкодування шкоди особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводиться відповідно до норм спеціального законодавства, якими у даному випадку є норми Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                        Відповідно до Закону України  « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу здійснюється компенсації та пільги призначені йому як особі, що постраждала під час ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

                         Згідно з посвідченням  особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи № 144279 позивач  ОСОБА_2 віднесений до категорії 1 постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильської аварії, тобто відповідно до статті 14 Закону України № 796-Х11 від 28.12.1991 року він належить до « інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв?язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

                           Відповідно до ст. ст. 17,20, 48, 49 Закону  України № 796-Х11 від 28.02. 1991 року встановлені настуні компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1 : одноразова компенсація, щомісячна пенсія, додаткова пенсія, щорічна допомога на оздоровлення, безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, безплатне позачергове зубопротезування, першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках, позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, щорічне медичне обслуговування, деспансерізація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах та інше.

                         Крім того, відповідно до ст. 63 «Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи, можуть надаватись й інші пільги і компенсації, передбачені законодавством України «. Так ,для осіб що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. 6.1 ст. 6 Закону « Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 встановлено розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати листів непрацездатності для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи незалежно від страхового стажу в розмірі 100% п.22 ст. 20 та п.1 ст. 21 Закону  « Про відпустки» № 796 постражадлим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС встановлено відповідні пільги по відпустках та інше. Позивач ОСОБА_2 також має посвідчення інваліда війни 3 групи № 447944 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. З чого випливає, що позивач під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС перебував на військовій службі.

                             Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03. 1992 року № 6 « Дія Закону № 1105-Х1У ( 1105-04) не поширюється на військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і деяких інших категорій осіб».

                     Сфера дії Закону України  « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-Х1У від 23.09. 1999 року не поширюється на постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як на категорію осіб відшкодування шкоди яким врегульовано нормами спеціального законодавства.

                     Враховуючі межі застосування Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності « та згідно з принципом превалювання спеціальної  норми над загальною, положення Закону України  « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » є спеціальними нормами щодо відшкодування шкоди потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС, а Закон України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності « є загальним з питань відшкодування шкоди постраждалим на виробництві ».

                            Спеціальними нормами Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якими введено в дії певні регуляції щодо відшкодування шкоди постраждалим на ЧАЕС визначаються ключові питання з відшкодування шкоди даній категорії осіб, тому загальні норми законодавства про відшкодування шкоди застосовується виключно з тих питань та обставин, які не урегульовані спеціальними нормами.

       Відповідно до положень ст.2 Закону України № 1105-14 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаного з виконанням ним трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

           На час встановлення ОСОБА_2 стійкої втрати працездатності діяли Правила відшкодування власником  підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди ,заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаних з виконанням ним трудових обов’язків ,затверджені постановою Кабінету міністрів України від 23.06. 1993 року № 472 ( зі змінами і доповненнями до них, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 18.06. 1994 року № 492 ).

              Стаття 1 передбачає ,що підприємство несе матеріальну відповідальність за шкоду ,заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов  праці.

                         Донецькою обласною радіологічною МСЕК позивач був визнаний інвалідом 3 групи з встановленням 40% втрати працездатності та був зроблений висновок, що захворювання ОСОБА_2 пов’язано з виконанням ним військової служби під час ліквідації наслідків  аварії на Чорнобильської АЕС.

                          Законом України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності » пільги та компенсації постраждалим в насідок Чорнобильської катастрофи не передбачені. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - це некомерційна самокерована організація, що робить збір та акумулювання страхових виплат, має автономну, незалежну від будь-якої іншої системи фінансування. Норми Закону  України « Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування він нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не поширюється на осіб, здоров’ю яких заподіяно шкоду в результаті виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. В зв’язку з вищенаведеним суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

                       На підставі ст. ст.  24, 46 Конституції України, Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності «, ст. ст. 10,60 , 212-215 ЦПК  УКРАЇНИ,  суд –

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                     В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі м. Донецька «про зобов?язання призначити щомісячну страхову виплату та одноразову страхову виплату у зв?язку з втратою працездатності» - відмовити.  

                  Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

                                   Суддя:                                             Д.В. Жолтий