АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6411/10                                  Головуючий у 1 інстанції:Чемолосова С.П.

                                                                                     Суддя-доповідач:Боєва В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           19   серпня  2010 року                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

          головуючого:       Боєвої В.В.

          суддів:                  Денисенко Т.С., Приймака В.М.

          при секретарі       Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління  Пенсійного  фонду  України  в Гуляйпільському районі Запорізької  області на   постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 січня  2010 року   у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного   фонду  України  в Гуляйпільському районі  Запорізької  області про поновлення  пропущеного   строку  для  звернення   до  суду   та  стягнення  недоплаченої  щомісячної   державної  соціальної  допомоги  «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася  до суду  із  вищезазначеним  адміністративним позовом,  в  якому   зазначала, що  має  статус   дитини  війни,  а  тому відповідно   до  ст. 6  Закону України  «Про  соціальний   захист  дітей  війни» №2195-ІV від  18 листопада  2004 року  має  право  на  підвищення  розміру пенсії на 30%  мінімальної  пенсії  за віком. Просила суд поновити пропущений строк  для  звернення до суду, визнати відмову відповідача  відносно  виплати  щомісячної  соціальної допомоги  до пенсії  в розмірі  30% мінімальної  пенсії за віком  неправомірною та  зобов’язати відповідача здійснити нарахування  та виплату доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком з 2006 року по теперішній час.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 січня  2010 року   адміністративний  позов  ОСОБА_1   задоволено  частково.  

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії  на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 08.12.2008 року по 31.12.2008 року , з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 12.01.2010 року.

Зобов’язано  УПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої нею пенсії за віком за період з 08.12.2008 року по 31.12.2008 року , з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року  та з 01.01.2010 року по 12.01.2010 року , розрахованої відповідно до  ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  та вимог ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період грудня 2008 року, 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та 01.01.2010 року по 12.01.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В  своїй  апеляційній скарзі Управління ПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області посилаючись на  незаконність та необгрунтованність  постанови  суду  першої інстанції  у зв’язку  з  порушенням норм матеріального права просить скасувати  постанову  суду першої інстанції  та  ухвалити  нове судове рішення, яким  відмовити  позивачу  у задоволенні   позовних вимог.  

Перевіривши  законність та обгрунтованність  постанови  суду  в межах доводів апеляційної  скарги, дослідивши  матеріали справи, колегія  суддів  вважає, що апеляційна скарга  задоволенню  не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Як встановлено судом  першої інстанції,  ОСОБА_1 має  статус   дитини війни,  що  підтверджується   відміткою  у її пенсійному посвідченні (а.с.7).

У відповідності  до ст. 6  Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  дітям війни  пенсії  або  щомісячне  довічне грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога,  що  виплачується   замість   пенсії,  підвищуються  на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Підпунктом  2  пункту  41   розділу  ІІ  Закону України  «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України»  до ст. 6   Закону України  «Про  соціальний  захист   дітей війни» внесені  зміни щодо  визначення  розміру  підвищення  до  пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України, підпункт 2  пункту  41   розділу  ІІ  Закону України  «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України».  

Відповідно до ст.152 Конституції України  закони  та інші  правові  акти, які  за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають  чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом рішення  про їх неконституційність.  

Отже, в період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону від 18.11.2004.

Зміст  ст.6  Закону України  «Про  соціальний  захист   дітей війни»  не коригувався  та її  дія  на 2009  рік  законами  України  не  була  зупинена,  тому колегія  суддів  погоджується  з висновками  суду  першої інстанції  про задоволення вимог  в частині  зобов’язання  відповідача  здійснити  перерахунок  підвищення  до пенсії  позивачу за 2009 рік.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні  за змістом відносини (аналогія закону).

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої  інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за  2010 рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає. На час апеляційного перегляду справи відповідачем не заперечується обставина не нарахування вищевказаного підвищення до пенсії на період 2010 року, незважаючи на прийняття 27.04.2010 року Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, який не містить обмежень дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 Доводи  відповідача про відсутність  коштів  і порядку  розрахунку  підвищення   до пенсії  не є  підставою  для скасування  правильного   по суті   судового  рішення з огляду  на можливість  відповідача   звернутися   за встановленням  порядку  виконання  судового рішення.

Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність  часткового  задоволення  позовних вимог з урахуванням  річного   строку  звернення  до суду, оскільки  позивачем  не надано  доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного  строку.

З урахуванням наведених  обставин  постанова  відповідає  вимогам  закону  і скасуванню чи  зміні  не підлягає.

Керуючись ст.ст. 304-1,307,  308, 314,317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління  Пенсійного  фонду  України  в Гуляйпільському районі  Запорізької  області відхилити.

Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 січня 2010   року  залишити  без  змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

                  Головуючий:  
                  Судді: