Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 158/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 21» лютого 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пильщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Ткаченко М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Федерації професійних спілок України, приватного нотаріуса про визнання недійсним договору купівлі -продажу 68/75 частин гуртожитку,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Федерації професійних спілок України, приватного нотаріуса про визнання недійсним договору купівлі - продажу 68/75 частин гуртожитку.
У позовній заяві зазначала, що в період з 19.10.1987 року по 10.08.1992 року працювала в ІНФОРМАЦІЯ_1 муляром- штукатуром . В період роботи на вказаному підприємстві вона отримала кімнату АДРЕСА_1 для проживання зі своєю сім'єю. За весь час проживання позивачка своєчасно та у повному обсязі оплачувала квартплату та комунальні послуги , робила необхідний ремонт в кімнаті.
29.06.2004 року Федерація профспілок України продала ОСОБА_2 68/75 частин гуртожитку не запропанувавши їй придбати кімнату ,в якій вона мешкає, в зв'язку з чим вона просила визнати недійсним договір купівлі - продажу 68/75 частин гуртожитку від 29.06.2004 року. 20.04.2006 року ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, посилаючись на те,що вона проживає і оплачує кімнату НОМЕР_1, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу в частині кімнати, в якій вона є наймачем.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати , посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом неповно з"ясовані обставини справи,що мають для неї значення, не розглянуті позовні вимоги,висновки не підтверджуються доказами, допущені порушення процесуального закону при розгляді справи.
Згідно до вимог ст.. 311п.5)ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі позовні вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
З матеріалів справи видно,що ОСОБА_1 в період з 19.10.1987 року по 10.08.1992 року працювала в ІНФОРМАЦІЯ_1 муляром- штукатуром , що підтверджується копією трудової книжки .
В період роботи на вказаному підприємстві у 1989 році вона отримала кімнату НОМЕР_2 , площею 19,0 кв.м., а у лютому 2004 року ОСОБА_1 отримала кімнату НОМЕР_1, площею48 кв.м. в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 для проживання зі своєю сім'єю, що підтверджується копієй корінця ордера на жилу площу в гуртожитку від 04.02.2004 року .( а.с,76,77).
З матеріалів справи видно,що 29.03.2006 року ОСОБА_1 з вернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі- продажу 68/75 часток гуртожитку. 20.04.2006 року ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги і звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від29.06.2004 року в частині площі кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку,яку вона займає, проте суд у порушення вимог ст.. 11 ЦПК України не розглянув ці позовні вимоги, не з"ясував,чи включена кімната позивачки НОМЕР_1 до проданої частки гуртожитку ,та яку частку складає кімната позивачки. Між тим із повідомлення Бердянського підприємства технічної інвентаризації від 20.1.2006 року №850, наданого представником ОСОБА_2, вбачається,що кімната НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 не включена до число приміщень ,які входять до 68/75 часток. Суд не визначився у предметі спору, оскільки,як вбачається із позовної заяви,позивачкою оспорюється договір купівлі-продажу в частці продажу її кімнати,проте ,яку саме кімнату займає позивачка,суд не з"ясував.Із ордера від 04.02.2004 року,виданого ОСОБА_1 КП" Бердянська буд дільниця „ФПУ (а.с.76) видно,що ОСОБА_1 надана у користування кімната НОМЕР_1, розміром 48 кв.м. у зазначеному вище гуртожитку. Згідно до акту порівняння номерів техпаспорту за 2004 рік ОСОБА_1 займає приміщення за інвентаризаційними номерами:353,354,355,356,357. За повідомленням Бердянського БТІ від 20.11.06р. площа зазначених приміщень складає 33,9 кв.м.„проте як зазначено в ордері, (а.с.76), надана позивачці жила площа складає 48,0 кв.м..
Згідно до ч. 2 ст. 822 ЦК України у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання .
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того,що вона не набула статусу наймача жилого приміщення,оскільки поселялась у гуртожиток тимчасово на період праці в Бердянському ПМК Укркурортремстрой" і договір найму не укладала. Між тим докази про тимчасове поселення її у гуртожиток відсутні , а із карток прописки ОСОБА_1 і членів її сім"ї (а.с.86,87,88,89) видно,що їх реєстрація у гуртожитку постійна.
Щодо неукладання позивачкою договору найму жилого приміщення висновки суду також не є обгрунтованими. , оскільки із ксерокопій квитанцій до прибуткового касового ордеру (а.с.45,46,47) за 2002,2003,2004 рік видно, що від неї КП ББД ФПУ приймало квартплату і комунальні послуги.,проте суд не взяв до уваги ці обставини і не надав оцінки зазначеним доказам.. При цьому суд не взяв до уваги і те,що хоча статтею 811 ЦК України і передбачена письмова форма укладання договору найма жилого приміщення„проте згідно до вимог ст..218 ч.1 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його иедійсність,крім випадків, встановлених законом.
Главою 4 розділу Ш Житлового Кодексу України врегульовані правовідносини, що виникають при користуванням жилою площею у гуртожитках . Статтями130,131 цієї глави ЖК передбачений порядок користування жилою площею в гуртожитках спеціальними нормами права,а саме Примірним положенням про гуртожитки.
Згідно до ст.. 15 Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку не
. підлягає обміну, розділу , бронюванню і здачі в піднайом, проте застережень щодо укладання
договору найму жилого приміщення у гуртожитку у Примірному положенню немає,проте суд не
взяв до уваги ці обставини і не з"ясував ,які в дійсності правовідносини склались між позивачкоюі
Фондом профспілок України чим порушив вимоги ст..ст.213,214 ЦПК України.
З огляду на зазначене судова колегія приходить до висновку,що судове рішення підлягає
скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 307, 311п.5), 313,314,315 ЦПК України , колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від «07» листопада 2006 р. По цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду у іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.