ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-56893/09
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів Кравченко О.О.
Гордійчук М.П.
Васильченко Н.В.
Островича С.Е.
Гончар Л.Я.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановила:
У січні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, стягнення недоплаченої як «дитині війни»щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01. 2006р. по 01.12.2008 роки в сумі 3789,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1(а.с.5), і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках їй така допомога не виплачувалась.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 01 грудня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1(а.с.5), і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках їй така допомога не виплачувалась.
Суд першої інстанції відмовив у позовних вимогах за 2006-2007роки з тих підстав, що позивачка звернулась до суду з позовом лише 5.02.2009 року, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення з адміністративним позовом, а відповідач наполягав на застосуванні приписів ч.1ст.100 КАСУ.
Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується “дітей війни” відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області відхилити, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 червня 2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237-239 КАС України.
Суддя О.О. Кравченко