ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                               м. Київ                                        К-45185/09

Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:

          суддів                                                Кравченко О.О.

                                                             Гордійчук М.П.

Васильченко Н.В.

Островича С.Е.

                                                             Гончар Л.Я.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 8 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про  зобов’язання вчинити певні дії, -

     Встановила:

У березні 2009 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про відновлення пропущеного строку та зобов’язання нарахувати та виплатити, як дитині війни підвищення до пенсії за 2007-2008 роки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.9), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинно виплачуватись щомісячне підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення пенсії йому не виплачувалось.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 8 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та за 2008 рік за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням  № НОМЕР_1 (а.с.9), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинно виплачуватись щомісячне підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення пенсії йому не виплачувалась.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2007 року, суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за              №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України               «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом  України.

Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

                                                          У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми відхилити, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 8 квітня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237-239 КАС України.

Суддя                                                                         О.О. Кравченко