КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-4031/08 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитренко А.М
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" липня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про перерахунок доплати до пенсії, –
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати дії неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок, стягнути заборгованість та виплачувати з 01.01.2008 року передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ групи, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, згідно з ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8-и мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем з розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постановою КМУ.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІ-ї групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, передбачених ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року перерахунок пенсії позивачу здійснювався у відповідності до діючої на той час редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року № 107-VI.
Однак зміни, внесені підпунктом 1 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Таким чином, позовні вимоги про перерахунок пенсії позивача в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року не підлягають задоволенню, враховуючи редакцію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року № 107-VI.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов, зобов’язав відповідача з 01.01.2008 року проводити щомісячно виплати, передбачених ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»соціальних виплат.
Однак з таким рішенням суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Суд не може обмежувати законодавчий орган в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних правовідносин.
Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсій, передбачених ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, тобто в межах річного строку звернення з адміністративним позовом до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області –задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2009 року –скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії неправомірними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та пенсію як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.