Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Летягіної О.В.
Суддів Синельщікової О.В.
при секретарі Терент`євої Н.М.
Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Кримського відділення Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Публічне акціонерне товариство „Сведбанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги мотивовані тим, що 10.05.2006 року між Публічним акціонерним товариством „Сведбанк” та ОСОБА_5 був укладений договір про надання кредиту, згідно якого позивач надав ОСОБА_5 кредит в сумі 55000 доларів США на термін до 06.05.2011 року зі сплатою 15 % річних за користування кредитом. Станом на 16.10.2009 року у ОСОБА_5 за кредитним договором перед банком виникло грошове зобов’язання в загальній сумі – 55810, 09 доларів ( за офіційним курсом станом на 16.10.2009 року 1 долар США = 7,98 гривень). В якості забезпечення своєчасного виконання відповідачем своїх обов’язків за кредитним договором, між банком та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір. Просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” в особі Кримського відділення АТ „Сведбанк” заборгованість за договором кредиту у сумі 55810,09 доларів США, державне мито у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором іпотеки на загальну суму 55000 доларів США.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 лютого 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” заборгованість по кредиту в сумі 55810 доларів США 09 центів США. В рахунок погашення заборгованості звернув стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 86,6 кв.м., що належить ОСОБА_5
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що суд необґрунтовано визнав в ухвалі причини неприбуття в судове засідання неповажними. Вказує, що причини неприбуття у судове засідання є поважними, оскільки відповідач не зміг з’явитися до суду у зв’язку з тим, що знаходився у відрядженні. Зазначає також на те, що відповідач не міг своєчасно повідомити про причини свого виїзду у відрядження, оскільки був непередбачено та терміново виїхати до м. Києва. Також посилаються на те, що докази на які вони посилаються, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Вважають, що кредитний договір, на підставі якого банк обґрунтовує свої вимоги про стягнення заборгованості є оспорюваним правочином та повинен бути визнаний недійсним.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Сведбанк» про стягнення з відповідача суми боргу за кредитним договором в доларах США зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.
Судом було встановлено, що 10.05.2006 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» \ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 609\0406\88\096, згідно якого позивач надає відповідачу кредит в сумі 55 000 доларів США на термін до 06.05.2011 року із сплатою 15% річних за користування кредитом.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 16.10.2009 року заборгованість за кредитним договором складає суму 31 666,34 доларів США, заборгованість по відсоткам 302,07 доларів США, простроченої заборгованості по кредиту 16665,50 доларів США, простроченої заборгованості по відсоткам 5497,31 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту і проценті 1678,67 доларів США, всього заборгованість склала суму 55 810,09 доларів США.
У якості забезпечення своєчасного виконання відповідачем своїх обов’язків за кредитним договором банку, згідно договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського нотаріального округу АР Крим Тимощук І.А. від 10.05.2006 року у реєстрі № 2971 була передана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 86,6 кв.м.
Апелянт не погоджуючись з рішенням суду про стягнення суми боргу зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, посилається на те, що кредитний договір був укладеним з порушенням норм чинного законодавства та порушує охоронювані законом права та інтереси відповідача, тому є нікчемним.
Колегія суддів вважає даний довід апеляційної скарги необґрунтованим.
Апелянт вказує, що суд своїм рішення порушив право на житло, передбачені ст..ст.17,18 «Про охорону дитинства», а саме, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, який приходиться племінником ОСОБА_5, та проживає з ним однією сім’єю.
Ч.1 статті 202 ЦК України передбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
З положень ч.3 статті 203 ЦК України слідує, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З вищевказаного слідує, що відповідач ОСОБА_5 виявив бажання укласти вказаній кредитний договір на передбачених в договорі умовах, забезпечивши його виконання укладанням іпотечного договору, тобто діяв на свій ризик та усвідомлював наслідки невиконання умов кредитного договору.
До того ж, з п. 4 договору іпотеки вбачається, що предмет іпотеки \ АДРЕСА_1 належить тільки ОСОБА_5 на праві власності. Іпотекодавець ОСОБА_5 свідчить та гарантує, що в житловій квартирі, що є предметом іпотеки немає користувачів житлової площі віком до 18 років \ малолітніх, неповнолітніх дітей \, а також інтереси осіб яких зобов’язаний урахувати Іпотекодавець.
Цей договір іпотеки був посвідчений нотаріально і на час розгляду справи недійсними невизнані ні кредитний договір, ні договір іпотеки.
Необґрунтованим колегія суддів вважає і довід апеляційної скарги відносно того, що справа розглянута з порушенням норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу у відсутність відповідача, який був у відрядженні і з поважних причин не мав можливості з’явитися.
З матеріалів справи слідує, що справа була розглянута 12 лютого 2010 року у відсутність сторін. На а.с. 28 є повідомлення відповідача про день слухання справи, яке він отримав 30.01.2010 року особисто. Ніяких заяв від ОСОБА_5 про відкладання слухання справи у зв’язку з неможливістю неявки в суд з поважних причин в матеріалах справи немає.
Проте, довід апеляційної скарги відносно того, що суд необґрунтовано стягнув суму боргу у доларах США є обґрунтованим.
З п.35 Закону України «Про Національний банк України» слідує, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Статтею 524 ЦК України передбачається, що зобов’язання має бути виражене у грошової одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
За даними національного банку України курс долара США на 12 лютого 2010 року складав суму: за 100 доларів США - 801 гривня, тобто сума заборгованості 55810 доларів США 09 центів буде складати суму - 447 038 гривень 82 коп. \а.с.79\.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав стягувати суму заборгованості в доларах США, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення суму заборгованості за кредитним договором в гривнях.
В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 лютого 2010 року скасувати в частині стягнення суми заборгованості, в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 447 038 гривень 82 копійки.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: