АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ________________________________________________________Копія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 28 ” липня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Заїки В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі Вінярській А.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 ц- 3171 за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради на постанову Нетішинського міського суду від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання протиправними дій та зобов”язання виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
В січні 2009 року позивач звернувся до суду і вказав, що має статус постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ( евакуйований із зони відчудження). Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Однак, з 2005 року він отримував її в значно меншому розмірі. Тому просив поновити йому строк для звернення до суду, визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки, стягнути з відповідача на його користь недоплачені кошти в розмірі визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в сумі 4739,3 грн.
Постановою Нетішинського міського суду від 18 листопада 2009 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005-2008 років.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми на оздоровлення за період з 2005 по 2008 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплати, за відповідний період, з урахуванням проведених виплат.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Ходоровський Б.В. Справа № 22ц-3171
Доповідач – Переверзєва Н.І. Категорія № 57
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради вважає вказану постанову суду незаконною, просить її скасувати, ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Вказує, що управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради не наділене повноваженнями щодо перерахунку зазначеної допомоги та її виплати поза межами відповідного бюджетного року, воно не може змінити видатки, які визначені чинним законодавством. На даний час будь-яких рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про перегляд норм права щодо цього не існує, а отже і підстав для зміни розмірів виплат. Крім того, на думку апелянта, при вирішенні даного спору, суд безпідставно не застосував строк позовної давності .
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що позивач є особою, евакуйованою у 1986 році із зони відчудження ХАЕС, що підтверджується посвідченням серії Б № НОМЕР_1 від 06 травня 1993 року та відноситься до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачеві у 2005 році виплачено 15,7 грн. допомоги на оздоровлення, а у 2006 – 2008 роках по 75 грн.
Зобов”язуючи відповідача провести перерахунок недоотриманих позивачем сум, суд виходив з того, що відповідно до вимог абзацу 7 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат громадянам, евакуйованим із зони відчудження, а ч.7 цієї ж статті означеного Закону визначає розмір мінімальної зарплати на момент виплати. Оскільки Кабінет Міністрів не уповноважений зменшувати встановлені Законом конкретні розміри доплат і компенсацій, а підзаконні акти звужувати обсяг соціальної допомоги, то дії відповідача по нарахуванню щорічної допомоги ОСОБА_1 на оздоровлення за 2005 – 2008 роки слід визнати неправомірними.
Однак, з такими висновками суду по стягненню допомоги на оздоровлення за 2006 та 2008 роки не можна повністю погодитись, виходячи із наступного.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 жовтня 1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.
Встановлено, що Законами України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ”Про Державний бюджет України на 2007 рік”, „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, зупинена дія частини четвертої та частини сьомої Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року ці положення визнано неконституційними, ці рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведених норм права і матеріалів справи, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо неправильності нарахування одноразової допомоги позивачеві за 2005 та 2007 роки, оскільки положення Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” не визнавались неконституційними, а тому саме вони підлягали застосуванню при визначенні розміру допомоги у 2006 році. Що ж стосується виплати допомоги у 2008 році, то дії відповідача також є правомірними, виходячи із того, що її перерахування на рахунок позивача відбулось у лютому, тобто до прийняття рішення Конституційного Суду від 22 травня 2008 року.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме , незаконними являються дії управління праці та соціального захисті населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки, тому його слід зобов”язати провести відповідне нарахування та виплату у відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат за означений період. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. При цьому, апеляційний суд вважає за доцільне погодитись із аргументами суду 1 інстанції щодо поновлення позивачеві строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічної грошової допомоги на оздоровлення не може бути причиною невиконання покладених на управління праці та соціального захисту населення зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вказане підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету України. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавства. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення). Згідно з п. 26 даного рішення суд не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р і ш и л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення задоволити частково.
Постанову Нетішинського міського суду від 05 березня 2010 року змінити.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку ОСОБА_1, як особі, евакуйованій із зони відчудження Чорнобильської АЕС щорічної допомоги на оздоровлення за період 2005 та 2007 років.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення за 2005 та 2007 роки, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплати, за відповідний період, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Копія відповідає оригіналу: суддя Н.І. Переверзєва
.