Справа   № 2-635/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

  12  серпня  2010 року   Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:             головуючого - судді : Зарічної Л.А.,

            при секретарі Голушко Н.А.,

                                    прокурора  Чумак В.П.,

                                    адвоката  ОСОБА_1,

                                    за участю представників сторін:  ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках цивільну справу за позовом      ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа  Приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу  Колодуб Світлана Миколаївна , про визнання  договору дарування квартири недійсним ,-

В С Т А Н О В И В:            

    ОСОБА_4 звернулася до суду із відповідною позовною заявою, в якій вказує, що  була власником квартири АДРЕСА_1, де проживає одна, оскільки сім»ї  та дітей не має..

           Посилаючись на ті обставини, що відповідачка, яка  була працівником соціальної служби та здійснювала за нею догляд , 26 серпня 2009 року з’явилася до неї у квартиру разом із нотаріусом  та уклала договір дарування квартири, який вона підписала в той час , коли не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними , оскільки щойно її привезли з лікарні, ОСОБА_4 просить суд визнати укладений договір дарування квартири  недійсним.

 В судове засідання позивачка в силу  свого віку та стану здоров’я не з’явилася, але її  вимоги були підтримані прокурором ,  адвокатом та представником, які наполягали на задоволенні позовних вимог, зважаючи на ті обставини, що дійсно позивачка є людиною пристарілою, має ряд захворювань, і тим паче незадовго до підписання вказаного договору зламала ногу, а тому знаходилася на лікуванні у Прилуцькій  ЦМЛ, і призначеній їй ліки  могли вплинути на здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки бажання укладати саме договору дарування вона не мала, так  як є інвалідом 1 групи та не має іншого житла.

Відповідачка  ОСОБА_5 в судове засідання  не з’явилася, але її представники  позовні вимоги не визнали та при цьому пояснили, що  ніякого відношення до укладання  позивачем договору дарування позивачка  не має , оскільки  таке бажання  було саме зі сторони дарувальника і сама ОСОБА_7 , ще до потраплянні в лікарню, займалася зібранням необхідних документів для укладання такого договору.

Приватний нотаріус Колодуб С.М. в судовому засіданні пояснила, що  дійсно  26.08.2009 року  на вимогу  ОСОБА_4  посвідчувала договір дарування  належної їй квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Під час  укладання такого перевіряла   дійсну волю дарувальника, вона була непохитна – подарувати квартиру   ОСОБА_5  Ніякого тиску з її боку чи боку обдарованого на ОСОБА_4 не вчинялося. Навпаки,  зважаючи на  стан здоров»я  та вік позивачки   вона рекомендувала їй зважити всі обставини та прийняти відповідне рішення з приводу вибору договору.  ОСОБА_4 неодноразово приходила до неї  за місцем роботи, дзвонила по телефону та прохала укласти саме договір дарування. Необхідні для укладання договору документи буди надані їй ОСОБА_4, а тому сказати хто їх   збирав вона не може, оскільки дані обставини їй невідомі..

Свідки ОСОБА_8 та  ОСОБА_9,  які є сусідами  позивачки та на даний час  по мірі можливості здійснюють за нею догляд підтвердили ті обставини,  що дійсно ОСОБА_4 21.08.2009 року впала та зламала ногу, а тому  кілька днів знаходилася у лікарні.  Проте, що позивачкою був укладений відповідний договір дарування вони дізналися з її розповідей.  Особисто вони при укладанні та посвідченні договору дарування присутні не були і обставини його посвідчення їм не відомі.

  Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку :

Згідно  свідоцтва  про право власності на житло (а.с.6) підтверджує ті обставини, що   квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 згідно  Закону України  «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно договору  дарування  від 26.08.2009 року вбачається, що  ОСОБА_4  подарувала, а ОСОБА_5   прийняла  в власність як дарунок  квартиру  з усіма вигодами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

 Відповідно до ст.. 225 ЦК України , якщо особа,  в момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, такий правочин може бути  визнаний судом недійсним.  

Правочин у такому стані не відображає  справжній волі особи щодо встановлення, припинення тощо цивільних прав і обов’язків, оскільки тимчасова нездатність фізичної особи  усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними може бути початковою стадією важкого психічного захворювання.

Для визначення стану фізичної особи у момент укладання правочину закон передбачає обов’язкове призначення  судово-психіатричної експертизи, яка і дає відповідний висновок щодо перебування особи у стані за якого вона могла або не могла  усвідомлювати значення  своїх дій та керувати ним

 Ухвалою суду по справі була призначена відповідна  судово-психіатрична експертиза,   однак така не була проведена  з підстав відмови обох сторін від оплати вартості такої, а тому  суд при вирішенні вказаного питання вважає за необхідне керуватися наявними доказами по справі.

  У своїй позовній заяві та  в судовому засіданні сторона позивача  посилається на  ті обставини, що в момент укладання договору   ОСОБА_4 перебувала в такому стані, який заважав їй розуміти значення своїх дій та керувати ними, однак окрім пояснень ніякими доказами вказані обставини не були підтверджені.

Суд не заперечує ті обставини, що  дійсно позивачка перед укладанням договору знаходилася на лікуванні у Прилуцькій ЦМЛ у зв’язку з переломом ноги, однак  ні зі сторони позивача, ні в матеріалах справи не надано  доказів вживання  ОСОБА_4  таких лікарських препаратів, які могли вплинути на її свідомість.

Крім того, саме висновок експерта міг би  чітко підтвердити обставини фізичного та психічного стану позивачки в момент укладання договору, однак від проведення відповідної експертизи позивачка відмовилася, а на підставі інших доказів, які підтверджують лише вік  позивачки та її загальний стан здоров’я,  суд не має можливості зробити висновок  про  стан, в якому позивачка підписувала вказаний договір.

            В  судовому засіданні представник нотаріус Колодуб С.М.  підтвердила ті обставини, що позивачка чітко розуміла різницю між договором довічного утримання, договором дарування та заповітом, але  під час укладання такого  наполягав саме на відчуженні   квартири  ОСОБА_5  шляхом укладання договору дарування, а не договору довічного утримання чи заповіту.  

 За наявних обставин суд вважає, що стороною позивача не було  в судовому засіданні доведено факт  укладання правочину - договору  дарування у стані, коли позивачка не розуміла значення своїх дій  та не могла керувати ними, а тому в даному випадку  викладені позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

На   підставі наведеного, керуючись ст.ст.225 ЦК, ст.ст. 213-218 ЦПК України, суд,-                        

Вирішив:

      У позові  ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування  квартири №АДРЕСА_1, складений  ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_5 та посвідченого  26 серпня 2009 року приватним нотаріусом  Прилуцького міського нотаріального округу  Колодуб Світланою Миколаївною  – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено  шляхом подачі впродовж 10 днів з дня її проголошення апеляційної скарги  апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

                Суддя