Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-330 / 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ломейко В.В.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«21 » лютого 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Ткаченко М.О
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від "22" листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У позовній заяві зазначала, що 20.01.2004 року , перебуваючи в автомобілі , яким керував ОСОБА_1 , потрапила у дорожньо- транспортну пригоду , що сталася в с Новоданілівка Оріхівського району Запорізької області . В результаті ДТП вона отримала закритий осколковий перелом повздовжньої кістки, повний внутрісуглобний перелом верлужної впадини, перелом сідничної кістки справа зі зміщенням , закритий перелом 4-5 ребер зліва без зміщення. В зв'язку з отриманими травмами з 20.01.2004 року по 27.01.2004 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Оріхівській райлікарні , з 27.01.2004 по 26.03.2004 року - в 9-й міськлікарні Ленінського району м. Запоріжжя , з 07.04.2004 року по 15.04.2004 року - в Чернігівській ЦРЛ, з 22.06.2004 року по 07.07.2004 року - в 9-ій міськлікарні м. Запоріжжя , з 07.07.2004 року по 22.07.2004 року в Запорізькій обласній клінічній лікарні . В зв'язку з тим, що вона 2 місяця була прикута до ліжка і не могла самостійно пересуватися просила суд про стягнення у відшкодування моральної шкоди 25000 грн та 12287,98 грн у відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 22.11.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальних збитків 721 грн., 1000 грн витрати на юридичну допомогу і 25000 грн у відшкодування моральної шкоди .
В скарзі на це рішення ОСОБА_1 просить його скасувати , посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права та провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог ст..1187 ЦК України шкода,завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою,яка на відповідній правовій підставі( право власності,інше речове право,договір нідряду,оренди тощо) володіє транспортним засобом,механізмом,іншим об"єктом,використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Із набутих по справі доказів судом правильно встановлено,що 20.01.2004 року ОСОБА_2, перебуваючи у якості пасажира в автомобілі „Фольксваген - Пасат „ НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, отримала тяжкі тілесні ушкодження внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,яка сталася через порушення ОСОБА_1. Правил дорожнього руху.
Зазначені обставини підтверджуються Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 29.06.2005 року, із якої також видно,що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст..286ч.2 КК України провадженням закрита на підставі Закону України „Про амністію"(а.с.42),висновком судово-медичної експертизи(а.с.40),довідками МСЕК (а.с. 12,13),із яких видно,що ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності 25.05.04р, 24.05.2005р, Відповіддю МСЕК на запит суду від 23.03.2006 року (а.с.82) про те,що є причинний зв"язок між травмою ОСОБА_2 внаслідок ДТП і інвалідністю,та іншими доказами.
З матеріалів справи також видно,що ОСОБА_2 ,отримавши тяжкі тілесні ушкодження,баторазово лікувалась у медичних установах, витрачала кошти на лікування, додаткове* харчування ,несла інші витрати,пов"язані із лікуванням. Виходячи із наданих суду доказів,суд першої інстанції правильно задовольнив частково позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, стягнувши на її користь з відповідача 721гр.66 коп.
Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, керуючись роз"ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, з послідуючими змінами , „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди., правильно взяв до уваги фізичний біль, ступінь моральних страждань потерпілої,яка внаслідок протиправних дій відповідача стала інвалідом другої групи,тривалий час була прикута до ліжка,через що порушився її звичний уклад життя, негативний вплив на її діяльність, моральний стан, неможливість виконувати будь-яку фізичну роботу та інші обставини і правильно, виходячи із засад розумності і справедливості , задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачці, про відсутність причинного зв"язку між його діями і наслідками, про невідповідність стягнутої суми з моральними стражданнями потерпілої і безпідставність стягнутої суми,а також інші доводи с неспроможними і спростовуються зазначеними вище доказами і іншими матеріалами справи, вимогами закону.
Так, за змістом вимог ст..1167 ч.2п.1) ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи,яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Посилання на те,що у ДТП винні інші особи не може бути взятим до уваги також і тому ,що із постанови Оріхівського районного суду Запорізької області від 29.06.2005 року, яке набрало законної сили, вбачається, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1
Судова колегія вважає ,що суд першої інстанції повно і всебічно з"ясував обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального іпроцесуального права судом не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від "22" листопада 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.