ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2010 року Тальнівський районний суд в складі:

головуючого –         судді Ткаченка О.М.

за участю секретаря –     Табачківської М.М.

прокурора –             Горбунова Б.В.

адвокатів –             ОСОБА_10

ОСОБА_1

захисників –         ОСОБА_2, ОСОБА_11

потерпілої –             ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Родниківка, Уманського району, Черкаської області, громадянина України, освіта базова середня, тимчасово непрацюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 18 липня 2006 року, близько 22 год. 00 хв., біля кафе бару „Слобода”, по вул. Київській в м. Умань з власної необережності внаслідок злочинної самовпевненості, свідомо допускаючи, що від його дій не настануть негативні наслідки, а саме смерть ОСОБА_5, якого, уникаючи зіткнення відштовхнув рукою в момент, коли той раптово вискочив йому на зустріч , в результаті чого ОСОБА_5 втратив рівновагу і впав на асфальтну пішохідну доріжку, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді закритого оскольчатого перелому кісток склепіння і основ черепа зі зміщенням відламків, пошкодження відламками черепа твердої мозкової оболонки в ділянці передньої черепної ямки розміщення головного мозку та інші ушкодження його, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

    В судовому засіданні потерпіла та її представник заявили клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування в зв’язку з суттєвою неповнотою досудового слідства та грубим порушенням кримінального законодавства, а саме обвинувачений вироками Уманського міськрайонного суду від 15 листопада 2007 року та 10 грудня 2008 року був засуджений за вчинення даного злочину за ч. 1 ст. 119 КК України, ухвалами колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2008 року та 10 березня 2009 року  вищевказані вироки були скасовані а справа двічі направлялась на додаткове розслідування в зв’язку із суттєвою неповнотою досудового слідства та грубим порушенням процесуального законодавства.

    Вказівки апеляційного суду органами досудового слідства виконані не були, що є грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства.

    Вислухавши потерпілу та її представника, які підтримали своє клопотання, думку прокурора, який вважає, що підстав для направлення справи на додаткове розслідування немає, адвокатів, захисників та підсудного, який підтримав думку прокурора, суд вважає, що клопотання потерпілої та її представника підлягає до задоволення, а справа підлягає направленню на додаткове розслідування  виходячи зі слідуючого:

    Скасовуючи вирок Уманського міськрайонного суду від 10 грудня 2008 року і направляючи справу на додаткове розслідування, апеляційний суд Черкаської області у своїй ухвалі вказав, що слідчий, без перекваліфікації дій ОСОБА_4 зі статті 115 ч. 1 КК України на іншу статтю кримінального закону, виніс постанову про притягнення як обвинуваченого від 8 травня 2008 року вказавши, що в діях ОСОБА_4 вбачається склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України і склав обвинувальний висновок, в якому теж обвинуватив ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України ( а.с.94-95, 100-104 т. 4). Цим самим потерпіла була позбавлена можливо підтримувати обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 141 КПК України. Оскільки, якщо слідчий прийшов до висновку, що частина пред’явленого обвинувачення не знайшла свого підтвердження, слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині обвинувачення. Таку постанову слідчого потерпіла могла б оскаржити.

    Таким чином по одній і тій же справі слідчий звинуватив ОСОБА_4 по одних і тих же обставинах у скоєнні як злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, так і у скоєнні злочину передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України і, не закривши справу в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 115 ч. 1 КК України, направив справу до суду з обвинуваченням останнього у скоєнні злочину передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України.

    Дана вказівка апеляційного суду Черкаського суду залишилась невиконаною, що є грубим порушенням ч. 7 ст. 374 КПК України, відповідно до якої вказівки суду який розглядав справу в апеляційному порядку є обов’язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

    Також в судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження не тільки у вигляді закритої черепно-мозкової травми внаслідок якої настала смерть, а також у вигляді синців, садин, крововиливів на обличчі, походження яких під час досудового слідства не встановлено і їм не була дана належна юридична оцінка, тобто під час досудового слідства не було встановлено в результаті чого дані тілесні ушкодження були спричинені, що призвело до хибної позиції органу досудового слідства і до формування обвинувачення фактично лише зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які як під час досудового слідства так і в судовому засіданні постійно змінювали покази, що свідчить про їх намір уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. При формуванні обвинувачення органом досудового слідства не було враховано покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вони розминулись з потерпілим на тротуарній доріжці, і будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не бачили, і через дуже короткий проміжок часу почули звук удару і побачили що потерпілий упав на тротуарну доріжку, а ОСОБА_4 відводив руку після удару.  Також не враховані покази потерпілих по справі про те, що                   ОСОБА_5 18 липня 2006 року близько 21 год. 30 хв. вийшов із дому і будь-яких тілесних ушкоджень у нього не було. Також під час досудового слідства не було проведено перевірки показів потерпілих про те, що коли потерпілий ОСОБА_5 виходив із дому то при ньому була значна сума грошей, в той час коли покази свідків є дані про те, що коли потерпілий лежав після його побиття то його обшукували і саме особа, яка була разом з тим, хто бив потерпілого. Дана версія органами слідства взагалі перевірена не була.

 Крім того, органом досудового слідства не взято до уваги висновок судово-медичної експертизи про те, що спричинення тілесних ушкоджень потерпілому у вигляді закритої черепно-мозкової травми можливе тільки при прикладенні великої фізичної сили.

Також, не взято до уваги те, що потерпілий офіцер у відставці, позитивно характеризується, у 60-ти річному віці, будучи хворою людиною, невеликого росту – 171 см., худорлявий, йдучи у вечірній час по тротуарній дорожці, недалеко від свого дому згідно показів членів його сім’ї, вийшов на вулицю, бо „задихався” у квартирі, не давав ніяких підстав скоювати відносно нього злочин. Таким чином, під час судового слідства, і додаткового розслідування справи не встановлений мотив вчинення злочину відносно потерпілого, що униможливлює вірну кваліфікацію дій обвинуваченого.

Усунути суттєву неповноту досудового слідства та порушення процесуально-кримінального законодавства у судовому засіданні неможливо, оскільки для цього необхідно провести перевірку інших версій вчимнення злочину, для цього провести великий обсяг, як оперативно-розшукових міроприємств,  слідчих дій, дати належну юридичну оцінку добутим доказам, та виконати інші вказівки викладені в ухвалах апеляційного суду Черкаської області.

Керуючись ст. 281 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 направити прокурору міста Умані для організації додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити попередню – тримання під вартою.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Головуючий: