Справа № 22ц-3487/2010 р. Головуючий у першій інстанції- Марченко М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого – судді – Позігуна М.І.,
суддів – Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі – Рачовій І.І.,
з участю – позивача ОСОБА_1, представника ПП „Реламакс” – Аніщенка О.Г., третьої особи – ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, приватного підприємства „Реламакс” на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Реламакс” про оплату часу вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення його на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 4 розряду ПП „Реламакс”, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2010 року , заборгованості по заробітній платі по день фактичного розрахунку 09 лютого 2010 року в сумі 8421 грн.18 коп., 70 тис.грн. на відшкодування моральної шкоди та витрат за правову допомогу адвоката.
В ході розгляду справи позивач відмовився від вимог в частині поновлення на роботі, оскільки відповідач добровільно поновив його на роботі, тому ухвалою суду від 29 квітня 2010 року провадження в цій частині вимог закрито.
Після уточнення та збільшення позовних вимог просив стягнути з ПП „Реламакс” на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2010 року по 25 травня 2010 року в сумі 4356 грн. 41 коп., заборгованість по заробітній платі в сумі 8421 грн.18 коп., моральну шкоду в сумі 20000 грн., 4860 грн. за оплату послуг адвоката та зобов’язати керівництво ПП „Реламакс” привести у відповідність з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників його трудову книжку.
Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПП „Реламакс” на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2000 грн., також стягнуто 4680 грн. витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги адвоката та судові витрати, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і винести нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги наказ про прийняття його на роботу та штатний розклад, надані відповідачем, оскільки в цих документах є невідповідності, що підтверджується висновком державного інспектора праці, чим, на думку апелянта, порушено ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Також апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги порушення відповідачем ч. 5 ст. 48 КЗпП України, а також те, що при прийомі на роботу його не ознайомили з записом в трудовій книжці, з правами та обов’язками, з посадовою інструкцією, з правилами внутрішнього трудового розпорядку, з розміром заробітної плати, з наказом про прийом на роботу, з розрахунковими листами, не проводилось жодного інструктажу, що свідчить про порушення відповідачем КЗпП України, Закону України „Про охорону праці”, Закону України „Про оплату праці”.
Судом не враховано, що сторони уклали при прийомі на роботу усний трудовий договір, він був прийнятий на посаду електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 4 розряду з окладом 2000 грн., а не електрика з окладом 635 грн.
Крім того суд мав винести окрему ухвалу щодо грубого порушення законодавства відповідачем, а також фальсифікації документів і незаконного звільнення.
Також апелянт не погоджується з розміром стягнутої судом моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ПП „Реламакс” просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та витрат на оплату правової допомоги і винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
ПП „Реламакс” зазначає, що судом не зазначено мотивів, з яких було визначено розмір морального відшкодування всупереч положенням постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” і суд не взяв до уваги той факт, що ПП „Реламакс” було сплачено 810 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також апелянт не погоджується з розміром стягнутих витрат на оплату правової допомоги адвоката, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України виходячи із суми заявлених позовних вимог 32 777 грн.59 коп. та задоволених вимог на 2000 грн., на користь позивача підлягають стягненню 285 грн. 54 коп. витрат на оплату правової допомоги адвоката.
Крім того, пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи - не 120 грн., а 7 грн.32 коп.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПП „Реламакс” підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 відхиленню, рішення суду зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди та судових витрат, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №27 від 21 серпня 2009 року прийнятий до ПП „Реламакс” на посаду електрика з посадовим окладом 635 грн. (а.с.72).
Наказом №7 від 09 лютого 2010 року він звільнений з займаної посади за п.4 ст.40 КЗпП України з 09 лютого 2010 року (а.с.11).
Згідно наказу №24 від 23 квітня 2010 року відповідачем наказ про звільнення ОСОБА_1 скасовано, його поновлено на роботі на посаді електрика з 23 квітня 2010року, вирішено сплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2009 року по 23 квітня 2010 року в розмірі 2006 грн.59 коп., сплатити на відшкодування моральної шкоди 810 грн. (а.с.125).
Позивач відмовився від вимог про поновлення на роботі, відмова прийнята судом і провадження в цій частині закрито (а.с.126,134-135).
Апеляційний суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі обгрунтовані виходячи з розрахунку посадового окладу електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування 4 розряду 2 тис.грн.
Відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки висновок суду першої інстанції ґрунтується на наявних матеріалах справи.
Згідно пояснень сторін, в тому числі позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні апеляційного суду при прийомі на роботу він писав письмову заяву про прийняття його на посаду електрика.
В матеріалах справи відсутня його заява про прийом на роботу на посаду електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання 4 розряду і така заява ним не подавалась відповідачу.
Посилання апелянта на висновки державного інспектора праці про те, що штатний розпис на 2009 рік був інший, ніж відповідач надав суду, не свідчить про прийом на роботу ОСОБА_1 на посаду електромонтера.
Зокрема, в акті перевірки державного інспектора праці від 18 березня 2010 року зазначено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду електрика, в наказі про прийняття на роботу кваліфікаційний розряд ОСОБА_1 та розмір його посадового окладу як електрика не зазначені. В штатному розписі, який діяв на підприємстві на час прийняття ОСОБА_1 на роботу, передбачено посадовий оклад електромонтера і він складав 635 грн. (а.с.114 зв.).
Тобто, дані перевірки свідчать, що позивач прийнятий на посаду електрика, а не електромонтера, а щодо його посадового окладу в 2000 грн., такі доводи належними доказами не підтверджені.
Звіт про вакансії Ніжинського центру зайнятості про наявність посади електромонтера з окладом 200грн. (а.с. 22), не є доказом про прийняття ОСОБА_1 на посаду електрика з окладом 2000 грн.
Крім того, позивач отримував заробітну плату по картковому рахунку і йому було відомо про її розмір (а.с.24-25).
Враховуючи зазначене, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заборгованості по заробітній платі, виходячи з посадового окладу 2000 грн.
Не можуть бути задоволені, виходячи з викладеного, і вимоги позивача про приведення запису в його трудовій книжці відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме в частині зазначення посади, на яку він був прийнятий, оскільки позивачем не доведено, що він був прийнятий на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду.
В апеляційному суді, враховуючи, що суд першої інстанції стягнув з відповідача на його користь 4680 грн. судових витрат за оплату праці адвоката, апелянт ОСОБА_1 не наполягав на скасуванні рішення в цій частині.
Проте апеляційний суд вважає, що доводи іншого апелянта- відповідача у даній справі в цій частині частково заслуговують на увагу.
ПП „Реламакс” не оспорює суму на відшкодування цих судових витрат, проте вважає, що має бути стягнута сума пропорційна задоволеним вимогам.
Апеляційний суд враховує, що вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди задоволені відповідачем в ході судового розгляду, що згідно ч.1 ст.89 ЦПК України є підставою для присудження позивачу понесених ним у справі витрат.
Проте, апеляційний суд враховує, що вимоги про поновлення на роботі були задоволені відповідачем, а в іншій частині задоволені частково, і правильність цих рішень підтверджена судовим рішенням.
Також апеляційний суд враховує, що розмір компенсації витрат за надання правової допомоги має вирішуватись судом з урахуванням вимог справедливості, тому, виходячи з вищевикладеного, до відшкодування підлягає 2340 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що порушення ПП „Реламакс” законних прав позивача призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн. суд виходив з того, що така сума відповідає отриманим позивачем моральним стражданням.
Апеляційний суд в частині визначення суми морального відшкодування, вважає, що виходячи зі встановлених по справі характеру і способу завдання позивачу моральної шкоди, ступеня вини відповідача, тривалості втрат немайнового характеру позивачем, добровільної компенсації відповідачем моральної шкоди в сумі 810 грн., а також засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди до 500 грн.
Доводи ПП „Реламакс” в частині пропорційного визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки розмір цих витрат визначений постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21 грудня 2005 року зі змінами „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розмірів”, якою керувався суд першої інстанції при вирішенні питання щодо судових витрат.
Доводи апелянта щодо необхідності винесення судом окремої ухвали не можуть бути прийняті апеляційним судом, виходячи з того, що згідно положень ст.211 ЦПК України винесення даного процесуального документу є правом суду, який виявивши під час розгляду справи порушення закону та встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу, проте у даній справі трудові права позивача захищені судом у визначеному законодавством порядку шляхом розгляду та частковим задоволенням його вимог судовим рішенням.
Тому апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині зменшення суми моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката, стягнутих з відповідача на користь позивача, до 500 грн. та 2340 грн., відповідно.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України, ст.89 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити, апеляційну скаргу приватного підприємства „Реламакс” – задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08 червня 2010 року змінити в частині стягнення моральної шкоди та витрат за правову допомогу адвоката, зменшивши суму стягнення з ПП „Реламакс” на користь ОСОБА_1 моральної шкоди до 500 грн. та витрат на правову допомогу адвоката до 2340 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ :