Справа № 22Ц-5385/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Кашперська Т.Ц.
Категорія 41 Доповідач Корзаченко І.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.
при секретарі Михайлюку М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету державної податкової служби України на рішення Ірпінського міського суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Національного університету державної податкової служби України до ОСОБА_1 про розірвання договору найму та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення квартири,
встановила:
У квітні 2009 року Національний університет державної податкової служби України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору найму та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення квартири. Позов обгрунтовував тим, що відповідач з 23.10.2000 року по 20.11.2002 року займав посаду завідувача кафедри соціології та філософії Академії ДПС України, правонаступником якої згідно із статутом є Національний університет державної податкової служби України. Відповідач відносився до категорії осіб, яким надавались службові приміщення для проживання на час виконання трудових обов'язків. У 2001 році відповідачу надана службова квартира за адресою АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 15.05.2001 року № 146/2 вказаній квартирі надано статус службової. На підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 26.06.2001 року відповідачу виданий ордер № 118. Власником і балансоутримувачем зазначеної квартири була Академія ДПС України. З відповідачем укладений договір найму жилого приміщення від 05.01.2001 року. Позивач є правонаступником Академії ДПС України і до нього перейшли усі права і обов'язки за договором найму. Пунктом 3.1.2 договору найму встановлено право позивача у разі розірвання трудового договору вимагати від відповідача і членів його сім'ї звільнити займане житло. 20.11.2002 року відповідач звільнився з роботи в Національному університеті державної податкової служби України. В заяві від 19.11.2002 року про звільнення відповідач зобов'язувався звільнити до 06.01.2003 року надану йому позивачем квартиру, але не звільнив і має намір приватизувати квартиру.
Позивач просив розірвати договір найму службової квартири, зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні позивачем його власністю шляхом звільнення квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Ірпінського міського суду від 14 квітня 2010 року позивачу в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу необхідно задоволити частково з таких підстав.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 15.05.2001 року № 146/2 квартира АДРЕСА_1 визнана службовою.
На підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 15 травня 2001 року видане свідоцтво про право власності, у якому зазначено, що будинок АДРЕСА_1 належить Академії державної податкової служби України на праві державної власності. Вказане свідоцтво зареєсроване в КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" 31.08.2001 року за Р№ 14.
ОСОБА_1 з 23.10.2000 року по 20.11.2002 року займав посаду завідувача кафедри соціології та філософії Академії ДПС України, правонаступником якої згідно із статутом є Національний університет державної податкової служби України.
05.01.2001 року між ОСОБА_1 та Академією ДПС України укладений договір найму жилого приміщення, а саме службового житла за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.1.2 договору найму Академія ДПС України у разі розірвання трудового договору має право вимагати від відповідача і членів його сім'ї звільнити займане житло.
На підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 259 від 25.09.2001 року відповідачу виданий ордер № 118 від 29.09.2001 року.
20.11.2002 року ОСОБА_1 звільнився з роботи в Національному університеті державної податкової служби України за угодою сторін.
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала справа за позовом Академії державної податкової служби України до ОСОБА_1 про виселення з службового жилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Академії ДПС України, третя особа: виконавчий комітет Ірпінської міської ради про скасування рішення Ірпінського міськвиконкому, визнання частково недійсним ордера на жиле приміщення, визнання дійсним договору найму жилого приміщення.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.10.2003 року скасоване ухвалене у зазначеній справі рішення Ірпінського міського суду від 26.05.2003 року про виселення ОСОБА_1 з службового жилого приміщення та прийнята відмова від позову Академії ДПС України до ОСОБА_1 про виселення з службового жилого приміщення та відмова від зустрічного позову ОСОБА_1 до Академії державної податкової служби про визнання дійсним договору найму жилого приміщення і визнання частково недійсним ордера на квартиру і провадження у справі закрите.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спірні правовідносини регулюються ст. ст. 123, 124 ЖК УРСР, відповідно до яких до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення. Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Провадження у справі про виселення відповідача з службового жилого приміщення закрите у зв‘язку з відмовою позивача від позову. Позивач відмовився від свого права на вирішення в суді спору про виселення відповідача з службового жилого приміщення.
Суд дійшов правильного висновку про необгрунтованість позову, заявленого з підстав норм Цивільного кодексу України, оскільки даний спір виник з обставин користування службовим жилим приміщенням і дані правовідносини регулюються нормами Глави 3 Житлового кодексу України. Тому суд правильно відмовив у позові.
У мотивувальній частині рішення суд зазначив: «З урахуванням даних умов договору позивач, відпрацювавши два роки, набув право на 2/7 частини квартири, а також відповідно до умов договору, який є дійсним на час розгляду справи, має право сплатити залишкову вартість квартири, приватизувати займане житло».
У даній справі сторони не заявляли вимог про визнання права власності на частину квартири та про приватизацію квартири і такі вимоги не були предметом судового розгляду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно змінити, виключивши зазначений висновок з рішення суду як такий, що не грунтується на законі.
Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України, колегія,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Національного університету державної податкової служби України задоволити частково.
Рішення Ірпінського міського суду від 14 квітня 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду речення: «З урахуванням даних умов договору позивач, відпрацювавши два роки, набув право на 2/7 частини квартири, а також відповідно до умов договору, який є дійсним на час розгляду справи, має право сплатити залишкову вартість квартири, приватизувати займане житло».
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді
Справа № 22Ц-5385/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Кашперська Т.Ц.
Категорія 41 Доповідач Корзаченко І.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.
при секретарі Михайлюку М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету державної податкової служби України на рішення Ірпінського міського суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Національного університету державної податкової служби України до ОСОБА_1 про розірвання договору найму та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом звільнення квартири,
встановила:
Враховуючи, що для складення рішення в повному обсязі необхідний тривалий час, відкласти його складення до 16 серпня 2010 року, проголосивши резолютивну частину.
Керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Національного університету державної податкової служби України задоволити частково.
Рішення Ірпінського міського суду від 14 квітня 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду речення: «З урахуванням даних умов договору позивач, відпрацювавши два роки, набув право на 2/7 частини квартири, а також відповідно до умов договору, який є дійсним на час розгляду справи, має право сплатити залишкову вартість квартири, приватизувати займане житло».
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді