ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "17" серпня 2006 р.                                                          Справа №  2/52

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Воробйовій Т.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Іванчук В.М. - довіреність від 13.02.2006 р. (паспорт серії

                       ВН№273313, виданий Житомирським МВ УМВС України в

                       Житомирській області 05.10.2004р.),

від відповідача: Таргонський І.М. - довіреність від 18.05.2006р.,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло",

м.Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "21" квітня 2006 р. у справі №  2/52 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Приватного підприємства "Софір", м. Львів  

до Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло", м. Житомир

про стягнення 21894,46 грн.,

 ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.04.2006р. у справі №2/52 позов Приватного підприємства "Софір" задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Біомедскло" на користь позивача 20853,28 грн. боргу, 1390,54 грн. - 3% річних, 6952,70грн. збитків, 291,79грн. витрат по оплаті держмита та 91,48грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні 6952,70 грн. збитків, 1390,54 грн. - 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд безпідставно не взяв до уваги при визначенні суми боргу видаткову накладну №БІБ-01433 від 23.12.2003р. на суму 576,00 грн., що відповідно зменшує борг, а відтак зменшується сума 3% річних та судових витрат;

- суд помилково визначив, що неотримані позивачем 15% банківських відсотків від суми боргу є збитками, що суперечить ст.ст.224,225 ГК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач  відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, його представник в судовому  засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним та обгрунтованим. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.03р. сторони уклали договір №103 на поставку плівки поліетиленової термозбіжної (далі-Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити, переданий у власність товар.

Протоколом  розбіжностей до договору №103 від 21.10.2003р. сторони змінили п.4.4 Договору виклавши його в такій редакції "Термін оплати - Покупець зобов'язується розрахуватись за постановлений товар на протязі 30 календарних днів від дати поставки. Датою поставки вважається дата, яка вказана в розхідних накладних Продавця. За домовленістю сторін допускається інша, не заборонена діючим законодавством України, форма розрахунку".

На виконання договору ПП "Софір" поставило ВАТ "Біомедскло" плівку поліетиленову термозбіжну на загальну суму 71562,64 грн., що підтверджується накладними №2 від 30.10.2003р., №4 від 04.11.03р., №5 від 13.11.03р., №6 від 13.11.03р., відповідно на суми 29589,60 грн., 14033,92 грн., 27939,12 грн., 1059,18 грн. (вартість шпуль до розрахунку не береться, оскільки не передбачена договором).

За постановлений товар відповідач розрахувався продукцією заводу            згідно видаткових накладних: №БІБ-00350 від 03.11.2003 року на суму 8890,56 грн.; №БІБ-00579 від 23.12.2003р. на суму 17781,12 грн.; №БІБ-0135 від 21.02.2004р. на суму  19055,68 грн., на які оформлені угоди про залік зустрічних вимог від 18.03.04р., 03.11.03р., 18.03.04р.

По видатковій накладній №БІБ-01433 від 23.12.03р. на суму 576 грн. було видано товар позивачу у рахунок зустрічних вимог, що не було взято до уваги судом першої інстанції у  підрахунок заборгованості відповідача.

Платіжним дорученням №3467 від 12.11.03р. відповідачем було перераховано 5000 грн. за отриману плівку.

Таким чином заборгованість відповідача на час подачі позову в суд (05.12.05р.) склала 20835,28 грн. (71562,64 грн. - 45727,36 грн. - 5000грн.).

03.03.2006р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, збільшивши їх до 37638,80грн.

Крім основного боргу в сумі 26894,46грн. просить стягнути 8955,86грн. збитків та 1788,48грн. 3% річних.

Позивач послався у своїй заяві, що прострочення оплати боргу на 2 роки 2 місяці 18 днів призвело до неотримання 15% річних (доходів) з депозитного рахунку в банку "Західінкомбанк", якби він суму, яка дорівнює боргу, вніс на депозитний рахунок у банк. Таким чином, позивачу заподіяно збиток в сумі 8955,86грн. (26894,46*15%) (а.с.30).

В розрахунку позовних вимог станом на 21.04.2006р., позивач уточнив суму основного боргу 20835,28грн. за плівку, 1059,18грн. за шпулю, 1559,82грн. 3% річних та 7809,02грн. збитків (а.с.48).

Задовільняючи позовні вимоги частково, суд стягнув на підставі ст.ст.525, 526, 692 ч.1, ст.625 ЦК України - 20835,28 грн. основного боргу, 1390,54 грн. річних, 6952,70 грн. збитків, 291,79 грн. витрат по оплаті державного мита та 91,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому  числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші,  надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.З ст.173 ГК).

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (п. 1 ст.193 ГК).

Відповідно до ст.ст.526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків пред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані прорбставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Видаткову накладну БІБ-1433 від 23.12.03р. на суму 576 грн. необхідно взяти для ^ розрахунку боргу, зарахувавши у його погашення.

Відповідач не надав доказів виконання взятих на себе зобов'язань на суму 20259,28 грн., а тому колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду слід змінити у частині стягнення суми боргу із 20835,28 грн. на 20259,28 грн. на підставі п.1 ст.104 ГПК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо
інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК).          (,

Розрахунок нарахування 3% річних слід уточнити у відповідності до зменшеної суми боргу - 20259,28 грн. х 3% : 365 : 100 х 812 днів = 1313,79 грн., що підлягає стягненню.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 6952,70 грн. збитків з ВАТ "Біомедскло".

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч.2 ст.624 ЦК України договором може бути встановлено обов'яз відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Сторони пунктом 5.2 Договору передбачили відповідальність Покупця за проведення своєчасної оплати відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

Пункт 4.6   Договору   передбачає, що за недотримання термінів оплати, викладених в пункті 4.4 даного договору - Покупець сплачує Продавцеві штраф розмірі 0,1% від загальної суми поставки за кожен день прострочки оплати.

З вимогою про сплату штрафу, позивач до суду не звертався.

Змістом договору не передбачено, що покупець має оплатити збитки (у вигляді неодержаних % банку), крім того позивач не займається фінансовою діяльністю, що дає право на прибуток від грошових коштів.

Суд першої інстанції не з'ясував, чи була можливість розрахуватися в інший спосіб ( в т.ч. продукцією свого виробництва).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання .(неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються в тому числі додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язковою умовою відшкодування збитків є встановлення вини.

Суд першої інстанції, задовольнивши вимоги щодо стягнення збитків, не з'ясував належним чином наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача по виконанню умов договору та заподіянням збитків.

Сторони у протоколі розбіжностей передбачили іншу, не заборонену діючим законодавством України, форму розрахунків, але позивач цим не скористався.

Позивач не надав до суду доказів направлення листів відповідачу з пропозицією про інший порядок розрахунків, що не суперечить чинному законодавству.

Окрім того, в порушення вимог статей 42,43 ГПК України, господарський суд першої інстанції не дослідив належним чином звернення ВАТ "Біомедскло", що призвело до порушення норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976р. за №11 обгрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2006р. в частині стягнення збитків в сумі 6952,70 грн. підлягає скасуванню та зміні в частині стягнення боргу, 3% річних та судових витрат.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло", м.Житомир задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 21.04.2006 р. у справі №2/52 скасувати в частині стягнення збитків в сумі 6952,70 грн. та змінити в частині стягнення боргу, 3% річних та судових витрат, виклавши у такій редакції:

"Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" (м.Житомир, вул.Промислова,26, код 04763746) на користь Приватного підприємства "Софір" (м.Львів, вул. Чигиринська,42, код 32408804) 20259,28 грн. боргу, 1313,79 грн. -            3% річних, 215,73 грн. витрат по сплаті державного мита, 87,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємства "Софір" на користь Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" 13,26 грн. за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Справу №2/52 повернути до господарського суду Житомирської області.  

 Головуючий - суддя:                                                              Щепанська Г.А.

                

 судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

 Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3-сторонам

4-в наряд

друк. КравчукН.В.