Справа №22ц-3425/10 Головуючий в суді І інстанції Верещак А.М.
Категорія 01,57 Доповідач в суді 11 інстанції Березовенко Р.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Юровської Г.В.,
Суддів: Березовенко Р.В., Поліщука М.А.,
при секретарі: Михайлюку М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання відмови у перерахунку грошової допомоги на оздоровлення неправомірною та зобов’язання проведення виплати недоотриманої суми.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскільки для виготовлення повного тексту судового рішення необхідних значний час, колегія суддів вважає за доцільне оголосити вступну та резолютивну частини.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 209,218 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року, в частині зобов’язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 2 505 грн., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області в частині зобов'язання управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 2 505 грн.
В іншій частині п останову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий:
Судді:
Справа №22ц-3425/10 Головуючий в суді І інстанції Верещак А.М.
Категорія 01,57 Доповідач в суді 11 інстанції Березовенко Р.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Юровської Г.В.,
Суддів: Березовенко Р.В., Поліщука М.А.,
при секретарі: Михайлюку М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання відмови у перерахунку грошової допомоги на оздоровлення неправомірною та зобов’язання проведення виплати недоотриманої суми.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання відмови у перерахунку грошової допомоги на оздоровлення неправомірною та зобов’язання проведення виплати недоотриманої суми.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено.
Зобов’язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 2 505 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи захворювання, пов»язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи – п»ять мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачується управлінням соцзахисту населення в тих розмірах, які встановлені постановою КМ України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2005 року.
Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проведена за 2008 рік в розмірі 120,00 грн., які ним отримані у серпні 2008 року.
Ст.95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.
Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надає КМ право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що п.28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону, яким було внесено вказані вище зміни до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд обґрунтовано вважав, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
Разом з цим, визначені постановою КМ № 836 розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, хоча розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався, а з 2005 року постановою КМ № 562 розмір цієї допомоги був змінений, але всупереч ст.48 Закону він також визначений у твердій грошовій сумі, не змінювався цей розмір КМ України і на 2008 рік.
Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Судом враховуються, також, ті обставини, що виплату вказаної допомоги позивачу було проведено за 2008 рік в розмірі 120,00 грн., які ним отримані у серпні 2008 року, про що вказано вище в постанові, а за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто, в даному випадку з 22.05.2008 року.
Отже, враховуючи наведене, управління соцзахисту населення повинно було виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення конкретної суми в розмірі 2 505 грн., як різницю між фактично виплаченою сумою та належною сумою відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік, оскільки суд не вправі визначати розмір грошової суми, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією тільки управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду від 13 квітня 2009 року та ухвалення нового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року, в частині зобов’язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 2 505 грн., скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області в частині зобов'язання управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області виплатити ОСОБА_3 одноразову допомогу на оздоровлення в розмірі 2 505 грн.
В іншій частині п останову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців.
Головуючий:
Судді: